Рецепти страв до святкового столу

Думали ми гадали, що ж то такого приготувати на святковий Новорічний стіл, бо щось кожен хоче своє. Мама хоче піцу й пиво, Насті та Іванці байдуже що, або був салат з крабових паличок та олів"є, татові теж байдуже, аби були печені курячі крильця в гірчично - медовому маринаді. Одна Мар"яна нічого не просить окрім цукерок і мандарин. Тому самими бургерами не обійдемось. А щоб не шукати довго по всіх усюдах рецепти потрібних страв - зберемо їх усі ось тут. Отже:

Діти, гроші, Новий Рік

Ми живемо у матеріальному світі. Усе, навіть те, чого, здавалося б, не купити за гроші, все одно залежить тією чи іншою мірою від вашого фінансового становища. Як кажуть, де б ти не плакала, сльози все одно будуть мокрі, але краще плакати в приватному літаку по дорозі в Майямі, ніж в однокімнатній "хрущовці" без грошей. Ну, якось так. Ні, я не применшую вартісність духовного в людині, це навіть не обговорюється. Але коли надходить час свят, і ви розумієте, що вашої любові вистачить на багатьох, а грошей на подарунки, які чекають діти, замало - то тут уже не до духовного.

Сімейне свято "В Країні Новорічних Мрій" і мама співорганізатор

Емоції трішки вщухли, руки уже майже не трусяться і ноги майже не болять. Отже, можна підвести підсумки нашого Сімейного свята"В Країні Новорічних Мрій", яке створювали Vin PartyФон та babyevent.com.ua

У мами є друг, його звати просто Міша

У мами є друг, його звати просто Міша. Скільки я його знаю, він ледь не кожного року знаходить у себе якісь нові таланти. Чим він уже лиш не займався, що не робив. А ось цього року (здається), почав майструвати невеликі і великі поробки з дерева. Звичайно, то було для себе, ну і для близьких. Йому й самому було цікаво подивитись, а чи зможе він зробити це, а ще оце, і оце. Це як у мене з малюнками. Кожного разу беручись за нове полотно, мені і цікаво і страшно - а чи зможу я. Ось так і він.

Так от. Одного чудового дня, мені захотілось, щоб у Мар"яни був столик. Такий маленький, як в садочку. І стільчики. Бажано два, бо до нас же ще Святослав приходить - щоб обоє могли сісти. Бо як це - у Насті з Іванкою є стіл із стільчиком, а у Мар"яни нема. Але в мами є друг Міша! "І тут Остапа понесло"(с)....

Коли мама як спустошене горнятко...

Бувають такі моменти в житті, коли ти не хочеш, щоб новий день починався. Коли ти відкриваєш очі зранку, і хочеш назад їх закрити і знову заснути, щоб день проминув в одну секунду. Коли ти дивишся на своїх дітей, ти їх любиш. ти їх просто безмірно любиш, але от в цей самий момент ти нікого, навіть їх бачити не хочеш. Ти не хочеш ні штанці зацюрені змінити, ні годувати, ні пожаліти, ні вислухати, що було у школі. У тебе не залишилось нічого. Ти пуста.

В такі моменти важливо зрозуміти, що якщо зараз з цим щось не зробити - то стане лише гірше. Ти не зможеш стриматись від крику, ти не зможеш стриматись від того, щоб не дати підсрачника... Ти просто можеш зірватись і натворити багато усього непотрібного.

В такі моменти я просто йду з дому. Я викликаю нашого тата з роботи і йду з дому. Я люблю своїх дітей, я люблю свого чоловіка, але, напевно, я не достатньо люблю себе. Мені вистачає клепки, коли я відчуваю, що вибух просто неминучий, зізнатись у цьому і відійти подалі від тих, кого я люблю і хто мені дорогий.

Дитячий будинок віг-вам

Залишилось усього декілька днів до початку грудня, а отже. до початку шаленого пошуку подарунків для близьких та рідних. Добре, що дітям подарунки під ялинку на Новий Рік приносить Дід Мороз, бо інакше ми б збанкрутіли лише на подарунках. Тож минулого року, Дід Мороз вирішив допомогти нам у вирішенні житлового питання і приніс нашій Мар'яні окремий будинок. Чому саме їй - бо вона найменша вирішити її житлове питання - найлегше. Отже, про будиночок.

Книга, яку потрібно прочитати до Дня Святого Миколая

Декілька тижнів тому ми отримали перший подих свят. що наближаються (не враховуючи снігу). Нам прийшла книга від  Видавництво Час Майстрів "Книга, яку потрібно прочитати до Дня Святого Миколая"

А знаєте, я хочу ще дітей...

А знаєте, я хочу ще дітей. ще парочку, хоча б. Поки ще можу. Мені подобаються гамірні вечері, коли всі нарешті сходяться додому та всідаються до столу. Навіть якщо не будеш їсти - ти не можеш пропустити вечерю, тому що тут обговорюються усі найважливіші події за день, що минув, складаються плани на майбутній день, згадуються цікаві історії, розгораються та гаснуть сварки.

Коли ваш телефон впливає на ваші стосунки з дітьми

Не секрет, що сьогодні у багатьох професіях дуже розмиті межі між часом роботи та часом відпочинку. Часто ми, коли приходимо додому з офісу, вмикаємо домашній комп"ютер/ ноутбук/ планшет або просто свій смартфон і знову вирішуємо якісь робочі питання. Або просто спілкуємось в соцмережах. А паралельно з цим ми намагаємось спілкуватись з коханими, вирішити якісь дитячі проблеми, та просто побути мамою/татом. Не можу сказати, що це завжди вдається. Не можу навіть сказати, що це хоч коли-небудь вдається.

А ви помічали, як без жодного сумніву вам довіряють ваші діти?

А ви помічали, як без жодного сумніву вам довіряють ваші діти? Вони завжди знають, що ви їх спіймаєте, підтримаєте...

Конкурси для дорослих на Дитячому Дні народження

Якщо на День Народження вашої дитини завітало багато дорослих, для них теж потрібно підготувати розважальну програму. Але вона має бути особливою - без вульгарних конкурсів та інтимних натяків. Це ж, все ж таки, дитяче свято. Тому, дорослі, тримайте себе в руках і не забувайте, за якої нагоди ви зібрались.
А з розвагами ми спробуємо допомогти

Помилки у вихованні, які роблять майже усі мами

Я читаю багато літератури і по вихованню дітей зокрема. В книжках про співіснування батьків та дітей трапляються доволі хороші рекомендації. Деякі з них я використовую у вихованні своїх дівчат. Щось "приживається", щось ні. Але на основі такої "навчальної" літератури та власного досвіду, можу скласти невеличкий список помилок, які роблять майже усі мами у вихованні.

Мені здається, я сама собі не належу.

Мені здається, я сама собі не належу...
Я прокидаюсь не тоді. коли мені хочеться, хоча б у вихідні, а коли Мар"яна прокидається або дівки; я ходжу не туди, куди хочу - а куди треба по домашнім або дівчачим справам; я роблю не те, що мені хочеться або приносить задоволення, а те що треба для дому, для сім"ї... Я навіть сплю не так, як хочеться, а так, щоб не зачіпити Мар"яну і їй було зручно...

Останнім часом я стала на багато частіше виходити "в люди", зустрічатись з кимось не з приводу дітей (це було аж цілих 2 рази!!!). Але, мені здається, це мені не допомагає, а навпаки, стає тільки гірше. Бо я постійно оглядаюсь на час (а він чітко лімітований), я постійно думаю про те, що вдома маюсь поїсти, попити, покакати і т д...
Я так втомилась постійно оглядатись, втомилась від того, що не можу присвятити час собі так як хочу, тому що коли він нарешті з"являється - я уже нічого не можу...
А тут ще й холод за вікном і вітер... І побутові проблеми, які я теж не можу вирішити...

Пічалька і Бідулька...

5 речей, на які ви будете дивитись зовсім по-іншому, коли станете мамою вдруге (або втретє)

Коли у вас з"являється малюк - увесь світ змінюється. Все навколо стає одночасно і цікавим і ворожим. Але коли з"являється друга дитина - ви починаєте дивитись на усе трішки простіше. А з кожною наступною дитиною, ви починаєте розуміти, що насправді небезпечних/важливих/невідкладних речей чи справ не так вже й багато. Дуже показовою є в цьому плані інтернет-історія, про те, що "з першою дитиною ви все миєте кип"ятком, з другою - протираєте, а з третьою - якщо дитина наїлась кошачого корму, то це проблеми кота". До чого ж починаєш відноситись простіше, коли з"являється наступна дитина?

Наші традиції до Дня Народження

Коли народилась Настя, у нас не було навіть приблизного уявлення, як святкувати дитячий День народження. Адже так, як святкували нам з братом наші батьки (повна хата дядів-тьотів), я не могла фінансово, та й не хотіла, а як інакше - просто не знала. З часом, напевно, уже тоді, як з"явилась Іванка (а це Насті було 2 роки), ми виробили свої традиції дитячого Дня Народження, які варто повторювати. Отже:

З Днем Народження, мій маленький Настуньчик !!!

Ну що ж... Останні приготування до свята завершені, усі уже тихенько сопуть і бачать гарні сни. А маму знову "накривають" спогади і я зовсім не розумію, коли, ну коли вона встигла так вирости? Адже моїй маленькій дівчинці, тій, завдяки кому я стала мамою, моєму Настунчику, сьогодні уже цілих 13 років... Вона така доросла, розумна і гарна, але в той же час - вона усього лише моя маленька дівчинка.

Як відсвяткувати 2 роки малюкові

Кожна мама хоче свята для своєї дитинки. Особливо, якщо у неї день народження. Але коли дитинка ще зовсім маленька, то виникають труднощі з організацією дитячого дня народження, адже не завжди можна спрогнозувати, як малюк відреагує на той чи інший момент свята. Отже, що варто, а що ні робити на свято 2-х років своєї дитини?

Школа, школа, я ні разу не скучаю (с)

Ну що ж, тема школи - невичерпна. Змінили в Іванки вчительку і дитина почала нормально ходити в школу: лінзи не випадають, голова не болить, шлунок не болить і, як виявилось, вона нормально висипається. Отже, проблема все таки була у вчительці, а не в дитині. Але з Іванчиним навчанням у школі це уже не перша проблема. Та ця, я сподіваюсь, перша і остання з таким грандіозним шухером.

Вчителі, батьки та совок в головах

Не пройшло і двох тижнів з початку навчального року, як ми уже встигли втеліпатись в історію з неадекватною вчителькою в Іванчиному класі. Хотілось з нею розібратись по хорошому, а вийшло як завжди...

Потрібно шукати хоч щось хороше, навіть якщо здається, що усе гірше нікуди

Якогось разу, коли все навкруг було погано, і я думала, що це просто повний ... ахтунг, наш тато сказав мені мислити більш позитивно, бо виходить, що у мене в житті немає жодного хорошого моменту. У той день він був не правий. Про що одразу й довідався і дуже сильно пошкодував про свої слова.
Але те, що потрібно якось шукати позитив навіть у самому темному дні, чомусь засіло у моїй голові. Можливо, якесь раціональне зерно в цьому є. Можливо, так буде легше долати життєві труднощі?

В чому зручність куртки з відщіпними рукавами?

Зимовий гардероб потрібно готувати влітку, а осінній - ще раніше. Верхній одяг для дитини варто обирати особливо ретельно, адже дітки дуже швидко ростуть, а купувати комплект одягу на початок і на кінець сезону не завжди є можливість. Дуже зручними у цьому випадку є куртки - трансформери. В чому ж їх переваги?

Я не хочу старіти

Я не хочу старіти. Я боюсь старості. Мені не подобаються зморшки на моєму обличчі, сиві волосинки у волоссі, трішки "поїхавша" фігура (насправді, таки добре "поїхавша"), набряки на ногах і купа інших "прелєстей".

Як навчити підлітків розуміти батьків?

Чому ніхто не проводить ніяких навчань чи тренінгів для підлітків і "починаючих підлітків"? Чому є безліч книжок і всіляких психолого/педагогічних праць про важкий підлітковий період, про те, як бажано спілкуватись у цей час з дітьми, що їм доводиться переживати і т д... І що їх треба любити, і оберігати, і відпустити, і дати свободу, і контролювати і все одночасно. А от про те, що в цей період відчуває і переживає мама чи тато - жодного ні тренінгу ні праці.
Невже лише діти вимагають розуміння? Чи мама, то така істота, яка сама з усім справиться?

Конкурс "Мій самий Модний Карапуз"

Час має таку дивну властивість - коли чогось дуже довго чекаєш, воно дуже швидко минає. Ось, наприклад, діти. Спочатку ми чекаємо того моменту, коли завагітніємо і зможемо зустрітись з малюком, тоді носимо у собі дитя майже 9 місяців і знову чекаємо, коли ж уже зможемо потримати на ручках свого карапуза. А потім, раз - і за декілька годин усі чекання скінчились, наше маля уже на ручках.

Які є види зимових комбінезонів для дітей

Верхній зимовий одяг для дітей не обмежений лише товстою ковдрою для немовлят та курточкою зі штанцями для дошколярика. На даний момент є багато видів конвертів та  комбінезонів, напівкомбінезонів, курточок тощо. Як обрати саме той зимовий комбінезон, який буде потрібен вашому малюкові, в якому йому буде тепло і зручно?

Як обрати одяг для маленької красуні?

Зовсім непомітно спливає час. Здається, ще тільки вчора я одягала на свою Мар"яну її перший бодік, а уже завтра ми йдемо перший раз в дитячий садочок! Вона ще, напевно, не зовсім розуміє, що це буде, але для мами й тата це дуже важлива подія. Тому ми й підготувались до цього дня відповідально: перевірили справність фотоапарату, начистили до блиску черевички і обрали святковий одяг.

Маленька радість

Уже майже два роки я не вирішую офісно/робочих питань. Не спілкуюсь з керівництвом (ті декілька разів при передачі справ не враховуються), не планую робочий день для себе та співробітників, не пишу ТЗ і не малюю макети, не затверджую з клієнтом та не народжую шалених робочих ідей.
Звичайно, я кожен день працюю чи не більше, ніж до народження Мар"яни, і вирішую безліч інших питань, але це не те.

Разом чи окремо - як ми спимо з немовлятами (Спільний сон з дитиною)

Спільний сон з дитиною - доволі неоднозначна тема для розмови серед матусь. Це не тема про "прививки" звичайно, але теж дискусійна.
Ми з дівчатами пробували і спільний сон і окремий. Звичайно, найбільше пощастило Насті - вона завжди потрапляє до експерементальних груп, чи то в садочку нові вихователі, чи в школі нова програма, нові підручники - то все перепадає на Настіну долю. Але у випадку сну з мамою, у неї вибору не було, перша мамина дитина, тому, у будь-якому випадку, все що б я не робила з нею, було вперше і експерементальне )))

Я не люблю чужих дітей

Я не люблю чужих дітей. Не дітей друзів-знайоих-родичів, а зовсім чужих дітей.
Вони завжди поводять себе дивно, виховані неправильно, кричать, матюкаються, б'ються і.т. Не думаю, що хоч якась мама любить чужих дітей. Але навряд чи багато хто в цьому зізнається. Хоча ті мами, у яких дитина спить, їсть, живе за іншм розкладом, ніж більшість, мене зрозуміють. Татусям трішки легше, але не всім і не завжди.

Звернення до арендодавців

Наша сім"я складається з двох дорослих, двох дівчат шкільного віку, маленької Мар"яни та Кицьки. Тобто, сім"я з трьома дітьми та котом. І ми уже десь з півтора роки шукаємо приватний будиночок для довготривалого найму. Ну от не склалось у нас з власним житлом. А жити хочемо тут і зараз, а не відкладати усе на потім, коли "заробимо на хату, коли назбираємо на ремонт, коли, коли..." Так і доробитись можна до того, що уже й жити ніколи буде. Тому, усім прихильникам повчань "спочатку квартира, машина і ще якась херня, а потім діти і коти", пропоную йти далеко і назавжди.

Яка найкраща різниця у віці між дітьми?

Найчастіше майбутні мами, або уже ті, що мають одну дитину, запитують у "більш" досвідчених, яка різниця у віці між дітьми найкраща, тоді, коли у обох діти або маленькі зовсім (до 3х років), або найстарший - молодший школярик (6-8 років). Але чому ніхто не додумається задати це питання мамі, у якої двоє або більше дітей уже є або були підлітками (майже підлітками)? Коли краще і батькам і дітям: коли старшому 16 років, а молодшому 5; чи коли старшому 15, а молодшому 13; чи, може найкраще, коли старшому 18, а молодшому 3? Коли у батьків найбільше "рве кришу": коли обоє підлітків починають виясняти стосунки, або разом десь ходять гуляти; чи коли дітки "погодки" одночасно вкакались?

Мої давні спогади про Львів

Це спогади про те, як ми їздили у Львів ще лише з двома дітьми, з Настею та Іванкою у серпні 2011 року. Записано було одразу після повернення, але у іншому блозі. Тепер збиратиму усі свої думки в одну купку, щоб не розгубити. Отже, як ми їздили у Львів )))

Ізки та Івано-Франківськ - нежданчик

Як я вже розповідала раніше, я виграла відпочинок у Карпатах, в одному з котеджів в Ізках. Хто не знає - це невеличкий і не дуже відомий курорт у Карпатах. Я, до недавнього часу, теж про нього не знала. Але Карпати - то є Карпати , не важливо, чи маленький курорт, чи великий. Тож ми зібрались і поїхали. Як ми їхали - про то уже було співано-переспівано, писано-переписано. Але, Слава Богу, ми таки доїхали в Ізки.

10 ознак того, що у вас вдома дівчинка-підліток (або дві)

Я розумію, що Настя з Іванкою ростуть і дорослішають, але все одно, для мене вони залишаються дітьми, не залежно від віку (я знову розумію своїх батьків). Ще якось не звично усвідомлювати, що вони не сьогодні-завтра почнуть зустрічатись з хлопцями, будуть гуляти допізна і приходити додому із замріяним виразом обличча. Але є такі дрібні і повсякденні моменти, які хочеш-не хочеш, а знову і знову нагадують тобі, що вони уже підлітки (і майже підлітки).

Здавалося б, дрібниці, але вони такі значущі...

12год. дороги з півторарічною дитиною на авто - гід по виживанню

Я ніколи нічого вартісного не вигравала, але все одно періодично приймала (та і продовжую) участь у певних акціях чи розіграшах. Не так, щоб дуже часто, за кружки/ручки/підставки для туалетного паперу я не змагаюсь, але все ж таки.
Люблю Карпати, особливо можливість безкоштовного відпочинку в горах, тому й вирішила позмагатись за такий приз в одній із груп вконтактіку (хоч для чогось там акаунт згодився). І виграла. Зайняла третє місце, то ж розміщення було не зовсім безкоштовним, та все ж. Наш тато мені не повірив спочатку, вирішив, що я жартую, але збираючи валізи йому просто довелось повірити.

Бути мамою трьох дівчат

Коли хтось малознайомий дізнається про те, що я мама трьох дівчат, напевно, у нього в голові одразу виникають ідеальні стереотипи про те, як ми живемо. Навіть у деяких знайомих така картинка може з'являтись, через те, що мої Дівки рідко "на очі" трапляються. Але я вимушена вас розчарувати - картинки-картинками, а реальність таки інша. Отже, топ-5 найпоширеніших стереотипів про життя із трьома дітьми-дівчатами

Марія Косян "Коли в місті N дощить"

Завершила читати ще одну книгу і вирішила одразу записати враження.
Марія Косян "Коли в місті N дощить"

Друзі

У мене є друзі. Вони різні. З кожним з них пов'язана якась окрема історія. Особливо цікавими є історії про те, як ми познайомились. Кожен такий спогад - унікальний, адже це відбувалось зі мною і лише з цією людиною. Кожна така зустріч, кожне знайомство, певним чином охарактеризовує частину мого життя. Колись хорошу, колись не дуже. Якісь із цих історій хочеться згадувати знову і знову, а якісь намагаєшся забути ("не пам'ятаю, значить цього не було")

Роздуми про досягнення

Не знаю чому, але уже декілька днів у моїй голові засіли думки про те, що мені зовсім скаро 35, а усе, про що я так мріяла в дитинстві так і залишилось мріями.
Всі ми мріємо, що от виростемо і станемо артистами, журналістами, бухгалтерами; будемо мати хто квартиру, а хто і будинок; обов'язково авто (BMW, ауді чи ще якесь) і так далі. Як каже моя кума - де мої заводи-пароходи? 

Я виросла, а їх немає... Що я досягла за своїх 35 років?

- Троє дітей. Це і не таке вже й досягнення. У мене багато знайомих із трьома дітками і декілька із більшою кількістю. Хоча, в дитинстві я мріяла про п'ятеро, але тепер розумію, що і троє достатньо

- Я мріяла працювати вихователькою в дитячому садочку. А згодом мати свій дитячий садочок (приватний). За освітою я вчитель старших класів і, я деколи так думаю, дітям неймовірно пощастило, що я не їх вчитель. Інакше я б уже когось із них розчавила. Хоча, може з малечою усе було б не так страшно.

- Далі я б могла стати Міністром Освіти України (це вам не мрії про нову плейстейшн). Ну, результат відомий. Хоч посміялись і те добре.

- Власне житло. Ну, це уже не зовсім дитяча мрія, а більш студентська і далі. Але на результат це не вплинуло.

- Я мріяла мати гарнооплочувану роботу, яка б приносила задоволення. Це теж уже студентство. І, частково, ця мрія періодично збувалась, але якось зовсім короткотривало. Тобто, вона залишається актуальною і досі

- Ну і ще вийти заміж за Тома Круза, оселитись десь у Майямі і насолоджуватись життям.

- А, ще згадала. Коли я почала ходити на малювання десь в 11 років (було усього 2 чи 3 заняття), я подумала, що може стану відомим художником. Ну, як відомо, більшість художників стає відомими після смерті, тому ще час є.

В результаті, у своїх 34, я маю трьох дітей, чоловіка, чорну кицьку, пральну машинку і холодильник, трішки боргів, трішки прибутків і частину життя позаду.

Я не знаю, яке моє призначення на цьому світі, адже "в сухому залишку", окрім дітей я не залишу по собі нічого... Ще купку пороху  який розвіють за вітром над Океаном. Можливо, моє покликання у тому, щоб діти чогось досягли і залишили по собі слід в історії? Бо ж не просто так Настя розумна, а Іванка творча! (Мар'яна ще поки просто гарна). Може хтось із них щось винайде, або створюватиме щедеври? А, може, Мар'яна винайде машину часу чи розв'яже загадку часово-просторового зв'язку?

Коротше. Щось я не виправдала сама своїх сподівань. Де мої заводи?! Де пароходи?! Уже старість за порогом, а я ще нічого путнього не зробила. Хоча, діти - це найкраще, що у мене виходить... Може продовжити?

Другий шлюб і діти від першого

Коли ви виходите заміж /одружуєтеся вдруге, у вас вирують ті ж гормони, що і під час першого шлюбу. Ви так само мрієте і фантазуєте про щасливу родину і безхмарне майбутнє. Але якщо у когось із вас є дитина або діти, чи кожен з вас має дітей від попереднього шлюбу, ви швидко прощаєтеся з ейфорією і входите в нове русло щоденного життя. Вам доведеться зіткнутися і з більшою фінансовою відповідальністю, і необхідністю маневрувати, вирішувати конфлікти, які неможливо вирішити і т д.

Як добре мати власне житло

Я уже давно живу окремо від батьків. Спочатку, коли ще не було дітей але уже був майбутній чоловік, ми періодично з"їжджали на орендовані квартири. Потім чоловікові (тепер уже колишньому), батьки з бабусею подарували квартиру, і у нашої сім"ї з"явилось власне житло. Потім не стало тієї сім"ї, як і у нас з дівчатами власного житла. І ось саме звідси починається моє майже постійне кочове життя.

Минуле нехай залишається в минулому

Кожного разу, коли ми приходимо до моєї мами на гостину, чомусь завжди переглядаємо старі альбоми. Ну. вони не так старі, як давні. Мені подобається дивитись, які дівчата були маленькими, яка я була дівчинкою, і дівчатам моїм подобається роздивлятись старі фотографії. А ось зовсім недавно, вирішила я перебрати коробку із своїми документами, які зберігались у мами. Там не так щоб документи, просто важливі для мене папери. Чому частина з них вважалась мені важливою - не уявляю.

Головне в стосунках - довіра

Ця стаття була написана 5 років (о_0) тому, але і досі не втратила своєї актуальності, адже в парі доводиться пережити і радощі, і болі, і просто сіру буденність. В кожному шлюбі є певні "критичні" періоди, коли хочеться переглянути свої стосунки і вирішити, чи варті вони на подальше життя. І основним критерієм у цьому рішенні є довіра, або її відсутність.

Як обрати дитячий садочок?

Ще не так давно, я плакала від щастя, коли вперше зустрілась із Мар"яною. А уже зовсім скоро вона піде до дитячого садочка. Куди цей час так швидко збіг - навіть не уявляю! Але, завдяки тому, що Настя і Іванка уже пройшли усі етапи "дитсадківського віку", я знаю, до чого мені варто бути готовою. Також, у нас немає проблеми вибору дитячого садочка, адже Мар"яна піде у той же садок, що ходили старші дівчата. Як то кажуть. "від добра добра не шукають". Проте, обирала садочок для своїх дівчат я дуже прискіпливо.

Чому страшно бути мамою дівчинки-підлітка?

Моїй Насті 12 років. Іванці - 10. Вони уже підліток і майже підліток відповідно. Вони уже не дітки-дівчатка. Вони дорослішають швидше, ніж я встигаю з цим змиритись. І мені страшно. До усирачки страшно.

Менеджер сім"ї - хто це?

Останнім часом все більше почала помічати, що в основному, окрім своєї повсякденної роботи (звари, принеси, віднеси, прибери, підітри, пограйся і поцьомай), займаюсь організацією і складанням планів для нас усіх разом і для кожного з моїх "підопічних" зокрема. Наприклад, потрібно домовитись за відвідування окуліста для Іванки, потрібно не забути оплатити курси для Насті, потрібно знайти курси для тата, потрібно підшукати велосипедик для Мар"яни. Це було для прикладу на цей день. На наступний день є десь такий самий список, та і в кінці дня потрібно всіх поставити до відома, спитати згоду де треба і нагадати те, що можуть забути. І ця метушня до болю нагадала мою звичайну "менеджерську" роботу. Тільки тепер я не відповідаю за чужий проект і працівників у ньому, а за свій особистий, найважливіший проект в моєму житті. То я, виявляється, менеджер сім"ї?!

Чому я не відвідую тренінги, зустрічі для мам в декреті та інші подібні міроприємства

12 років тому, коли я народила Настю, найбільшою розвагою для мам в декреті була прогулянка з колясками в оточенні таких же "мамаш". Ми ділились на групи "за інтересами" та частково за віком дітей, намагались одночасно виходити на прогулянку з дітьми та спілкуватись. В основному нас було 8 - 10 мам і їх діти. Спілкувались про все: і про хвороби, і про профілактику, і про якість підгузків, і про модні тенденції і про те, хто що готуватиме на вечір та багато іншого.

А зараз усе це обговорюється на спеціальних тренінгах та зустрічах для мам.

Незапланована вагітність - що робити?

Колись, це було дуже-дуже давно, в університеті, я написала реферат про незаплановану вагітність та аборти. Я уже не пам"ятаю, чому була вибрана саме ця тема, але чітко пам"ятаю своє обурення тим, що заміжні жінки при незапланованій вагітності можуть піти на такий крок - позбавитись від дитини. І пам"ятаю якусь непевну і "плаваючу" відповідь своєї мами, коли я їй прочитала свій реферат і висловила своє обурення. Тоді я якось не дуже звернула увагу на мамину відповідь, але зараз я її зрозуміла. При цьому всьому, у той час, я ще була згодна зрозуміти такий вибір незаміжніх, але категорично відмовлялась зрозуміти заміжніх жінок

Друже, знаєш...

Сьогодні був гарний день... Можливо і не найкращий у моєму та і у нашому житті, але доволі насичений позитивними емоціями, спілкуванням з гарними людьми і снігом... Справжнім зимовим снігом...

Сніжинки кружляли і падали, вони намагались цілувати тобі очі, носик і вуста... А дівки тішились і бігали по сніговим кучугурам. Мар"янка дивилась на них і собі захотіла попідкидати сніжок, повалятись і потішитись цим неймовірним видовищем.

Дивлячись на дітей, на трішки змученого але задоволеного татка, я зрозуміла, що щастя існує. Воно не завжди лежить ось так на поверхні, деколи його потрібно пошукати, погукати і відшукати. Але сьогодні воно прилетіло до нас на сніжинках, на теплому подиху і ніжних обіймах.

А зараз діти сплять, тато спить, і, навіть кицька тихенько сопе. А мама тішиться ))) За вікном заметіль, сніг кружляє і намітає ще вищі кучугури, щоб ми могли завтра покататись на саночках, та потішитись справжньою сніжною зимою.

І так тепло і хороше... Тиха, спокійна і душевна музика... От лише не вистачає нового мольберта та пензликів... А руки самі просяться в танок ....

Хто на першому місці - мама чи дитина?

З кожним днем стає все більше усіляких психологічних тренінгів для жінок і для мам зокрема. Навіть поверхнево з ними ознайомившись, можна зробити висновок, що одним із основних напрямків таких тренінгів є визначення пріоритетів у сім"ї саме з позиції жінки-мами. Вона має визначити, що головною і першою у її житті має бути саме вона, її Я, потім має йти чоловік, а потім уже діти. І ніяк не навпаки. Тільки при такому розподілі життя жінки-матері буде гармонічним і щасливим.

Але як може бути щаслива мама, якщо її дитина буде лише на третьому місці у її житті?