Моє покоління тих, хто народився у 80ті роки минулого століття (прикиньте!!!) уже в більшості мають дітей 10 річного віку і старше. Так от, дуже часто ми чуємо і кажемо, що наші діти не цінують того, що ми для них робимо. Донедавна і я так казала і думала. Але якось, після тривалих роздумів по зовсім іншій темі (я взагалі багато думаю де треба і де нетреба, але то таке), я прийшла до цікавого висновку: наші діти і не будуть цінувати саме те, що цінували б ми, тому що вони не відчули його відсутність.
Хіба не так?
Ось дивіться, декілька прикладів
пʼятницю, 5 січня 2018 р.
"Проміжні результати" 2017
Напевно, потрібно підводити якісь підсумки року, а у мене все якось не виходить. Якісь думки приходять - і одразу йдуть, створюючи вітер в голові)))
На справді, для мене цей рік ще не закінчився. Він завершиться тільки тоді, коли я завершу ту справу, яку почала ще в січні 2017. Тобто, от якраз в січні і закінчиться мій рік. Я на це дуже сподіваюсь. Тоді і можна буде підвести якісь підсумки. А поки що так - проміжні результати.
На справді, для мене цей рік ще не закінчився. Він завершиться тільки тоді, коли я завершу ту справу, яку почала ще в січні 2017. Тобто, от якраз в січні і закінчиться мій рік. Я на це дуже сподіваюсь. Тоді і можна буде підвести якісь підсумки. А поки що так - проміжні результати.
Підписатися на:
Дописи (Atom)