Хто на першому місці - мама чи дитина?

З кожним днем стає все більше усіляких психологічних тренінгів для жінок і для мам зокрема. Навіть поверхнево з ними ознайомившись, можна зробити висновок, що одним із основних напрямків таких тренінгів є визначення пріоритетів у сім"ї саме з позиції жінки-мами. Вона має визначити, що головною і першою у її житті має бути саме вона, її Я, потім має йти чоловік, а потім уже діти. І ніяк не навпаки. Тільки при такому розподілі життя жінки-матері буде гармонічним і щасливим.

Але як може бути щаслива мама, якщо її дитина буде лише на третьому місці у її житті?

Є декілька варіантів того, як жінка визначає себе і своє місце серед усіх інших членів своєї сім"ї.

Перший варіант - Спочатку діти, Мама на останньому місці.

Тобто, мама на перше місце ставить потреби дітей. Далі йдуть потреби чоловіка, якщо він є, а вже потім виділяються життєві ресурси на себе і своє Я (якщо ті ресурси ще залишились).
Таку ситуацію ще можна описати відомим висловом - "Усе дітям". А мама потім, колись потім, колись може потім. Тут для мами пріоритетом є дитина/діти, і лише вони. Усе своє життя вона підлаштовує, віддає на потребу дітям. Усе для дітей і усе про дітей. Діти - то центр всесвіту. Спочатку кидаємо під ноги їм своє життя, а потім очікуємо у відповідь таку ж вдячність.
Але, як правило, вдячність (якщо і буде), то зовсім не такою. Діти, частіше за все. виростають егоїстами і не розуміють. чому вони мають щось віддавати мамі, якщо завжди вона віддавала їм!? Це стосується не тільки і не стільки матеріального, як морального і емоційного.
В кінці-кінців, коли мама плачучи буде "рвати на собі волосся" і приказувати "я тобі віддала свої найкращі роки, я через тебе своє особисте закинула і т д і т п", абсолютно логічною буде відповідь: "А я тебе про це просив/ла?"

Другий варіант - спочатку чоловік, мама на останньому місці

Цей варіант, на мою думку, ще гірший за попередній, тому що тут на догоду дорослому дорослому працездатному чоловікові обмежуються права та потреби дітей. Діти, все ж таки, потребують більшої уваги та фінансів, ніж дорослий чоловік.
Та й, як каже народна мудрість: "Чоловіки приходять і йдуть, а діти залишаються назавжди". Все, звичайно відносно, але є одне але (с)
Коли мама починає закривати очі на усілякі вибрики чоловіка, коли вона свідомо не бачить того, що він кривдить дітей, або свідомо обирає сторону чоловіка у будь-якому випадку (емоційному, фінансовому (кому купити одяг в першу чергу) тощо), така мама не заслуговує на жодне добре слово.
Адже діти не можуть самостійно за себе постояти, вони не народжуються із повноцінним уявленням, що таке добре і що таке погано, вони не можуть самі себе забезпечити та попіклуватись. Але усе це може зробити для себе і не тільки дорослий чоловік.
Не знаю. на що розраховує така мама, але результат такої "розстановки сил" будуть надзвичайно невтішними. Діти не пробачать такого ставлення до себе. І чоловік теж не оцінить таку пожертву. Тож чекає на таку маму та ж сама участь, що і у попередньому варіанті.

Третій варіан - спочатку мамине Я, а потім усі інші

Можливо, для когось цей варіант прийнятний, бо ніби і діти доглянуті і чоловік задоволений. Але все має бути в міру. Бо якщо мама буде обирати між новою курточкою собі і дитині, та обере нову куртку собі, це буде хибний вибір. Хоча, мама ж задоволена? Отже, мають бути задоволені усі. А дитина походить і у старій курточці.
Теж саме і з чоловіком. Не кожен оцінить ваш новий бюстгалтер, якщо на вечерю матиме макарони з сосискою уже п"ятий вечір підряд. Але мама ж то буде спокійною і задоволеною?
Та така мама ризикує залишитись без чоловіка, а діти назавжди запам"ятають, що бути егоїстом вигідно, то чом би й ні?

Четвертий варіант - важкий компроміс

Насправді, це ідеальний варіант. Але він таки дійсно деколи зовсім не легкий. Особливо, коли доводиться обирати між дітьми ))) Кому з них ось у цей момент потрібніше ))).
Є моменти, коли ну аж ніяк мама не може бути попереду усіх. Причини найрізноманітніші - діти хворі, чоловік без роботи, діти з одягу повиростали. чоловікові потрібно підвищувати кваліфікацію тощо. Але і є моменти, коли усі повинні відійти на другий план, а мама має присвятити час лише собі, і "нехай увесь світ зачекає" (с). Особливо важливо вмикати таку егоїстку тоді, коли ви відчуваєте, що у вас уже пар іде з вух і ви "б"єте землю копитом", коли ваші емоції зашкалюють і ви не можете їх стримати. І просто, коли мамі потрібен відпочинок. Нехай це буде пів години щовечора, нехай дві години раз на тиждень, нехай це буде не регулярно, а час від часу, але мама обов"язково має періодично "підгодовувати" своє Я. Адже вона приклад для своїх дітей, вона кохана для чоловіка, вона має бути самодостатньою для самої себе.

Бувають моменти, коли для щастя і спокою вистачає усього-навсього обійняти чоловіка, поцьомати малесенький пальчик і приголубити розпелехані голівоньки. Але бувають моменти, коли хочеться сісти десь у куточку, згорнутись калачиком і просто плакати, ридати ридма. Ось у такі моменти потрібно ставити своє Я на перше місце. Мама теж людина. і вона теж хоче на ручки і щоб їй поцілували вдареного пальчика. Вона хоче, щоб її любили і поважали, щоб виконувались бажання і щоб поні їли райдугу і какали метеликами... І ось коли мама приголубить і потішись своє Я, вона може знову любити і підтримувати чоловіка (і відкласти до кращих часів своє хоббі), вона може купувати дітям новий одяг, іграшки і гаджети (і на час забути про нове плаття). Вона може все. І для всіх...