Море - це неймовірно

Я люблю море. Я його просто обожнюю. Це така розкіш - мати можливість жити на березі моря. І мова зовсім не про вартість житла, а про можливість бути у такій неймовірній близькості до цього чуда...
Море - воно ніби говорить з тобою і кличе до себе. Виникає майже непереборне бажання піддатись на його вмовляння і підійти ближче, ще ближче. Відчути на собі його магічні доторки і холодну ніжність. Разом з тим, десь в самому віддаленому куточку майже одурмаменого розуму, шаленіє думка - якщо море підкорить тебе - ти уже не зможеш повернутись.
Величезних зусиль доводиться докладати, щоб відірвати свій погляд від таких заворожуючих хвиль і безкрайніх просторів. А серце рветься в глиб, серце хоче відчути ту силу і спокій...
А хвилі шепочуть, перекидаючи каміння, ніби перебираючи намисто для медитації... І десь в глибині завороженого розуму ще довго лунатиме той звабливий шурхіт - прийди, прийди, прийди

Хворі діти - зла мама

Коли хворіють діти - це погано. А після "супер" реформ в медичній галузі - взагалі жахливо. Коли не знаеш, ні що за хвороба, ні як її лікувати, а на лікаря надії немає... Тому що прийде "сімейний лікар", який про педіатрію знає доволі віддалено (а які можуть бути знання після трьох місяців перекваліфікації, якщо перед тим декілька років пропрацювати вузьким спеціалістом у зовсім іншій галузі). І цей лікар призначить травки - муравки, які не нашкодять, але і не допоможуть. Сенсу викликати такого лікаря не бачу.

Мама і політика

Спілкуючись із багатьма жінками (в основному з тими, у кого уже є діти) та враховуючи своє світосприйняття, почала задумуватись - а чи має мама цікавитись політикою, але не як сторонній споглядач, а бути політично активною?

Важкий мамин вибір

Хворіти у нашій країні, та й навіть не у нашій - то занадто невдячна справа. І якщо десь закордоном хвороба виливається у фінансові витрати (звичайно, якщо у вас немає медичного страхування), то у нас - це втрата часу, грошей, нервів...

Щастя

Всеж таки життя напевно прекрасне, особливо, коли діти здорові, нагодовані і сплять ))) Ось тоді наступає повне блаженство )))

Але, якщо подумати - то життя таки вдалося в певній мірі... Батьки живі-здорові, діти здорові, доглянути і задоволені, коханий є, заздрісники теж є, жити є де, робота є, є плани на майбутне, мрії і прагнення... Є усе. Можна лише дякувати за усе це.

8 Березня - що це, навіщо і свято жіночого рабства

8 мартовський настрій  - це ніби заразна інфекція з потойбіччя. Усі ніби подірули - ганяють по магазинам, базарам, змітають з полиць і продукти, і усілякий непотріб на подарунки... Дзвінки, від людей, з якими спілкуєшся, але не більше. І навіщи вони? Доводиться вигадувати якісь поздоровлення, підтримувати розмову, коли говорити нема про що... Ніяково і тому хто дзвонить - і мені... Чи не краще просто не дзвонити? Я не ображусь, я взагалі не вважаю цей день за свято.

Первачок ))

Ну от воно і сталось.. Бложик ))) Маленький і шалений, як і я )))