Так от. Шукаємо ми саме приватний будинок, щоб було хочаб невеличке подвір"я для вигулу дітей; щоб можна було влітку поставити басейн і хлюпатись там з усіма дівками досхочу; щоб повішати гамак і гойдатись там, регочучи на заздрість усім; щоб винести палатку і спати там вдень; щоб смажити шашлики у вихідні з друзями; щоб повкладавши дітей спати, вийти на ганок з бокалом пива/вина, сісти на призьбі, притулившись до рідного плеча, і відчути як усі негаразди та турботи пройденого дня ховаються за горизонт разом із сонцем. Щоб можна було взимку валятись у снігу в себе на подвір"ї, щоб прикрашати справжню ялинку надворі тощо...
Але, коли ми кажемо, що у нас троє дітей, то зустрічаємо або звичайну відмову, або ще якусь недолугу із дурними коментарями ("коли це ви встигли", "а ви не цигани", "ви віруючі", "а чого так багато", "ви ж одну в дитбудинок не здасте" (це коли власники сказали, що двоє - то нормально, а троє - то багато)). До того, що у нас є кицька, найчастіше за все мова просто не доходить.
Є поодинокі варіанти, коли нам все ж таки погоджуються здати будинок і ми їдемо на перегляд. Після одного такого перегляду ми вирішили, що ніколи в житті більше не поїдемо дивитись житло, не побачивши перед тим фото. Але і це не гарантує відповідності. В основному, нам пропонують "бараки" або житло, яке близьке за станом до них. Три рази ми їздили на перегляд хороших будинків за пристойними цінами.
Перший був повністю захаращений меблями, а маючи двох школярок, ми, звичайно, маємо два "півторашніх" ліжка, два столи для уроків, дві шафи для одягу. Довгий час, після того як ми переїхали у нашу сьогоднішню квартиру, я не мала ліжка, навіть пристойного надувного матраца, щоб спати, а шафи не маю й зараз; але у дівчат були і ліжка, і столи, і шафи. Тому цей варіант нам не підійшов. Було ще декілька нюансів, але з ними можна було б змиритись.
Другий варіант був просто шикарний! Двір, садочок, озеро одразу в дворі, альтанка, новий будинок... Але, знову ж таки, дуже багато меблів (це зрозуміло, люди жили, а потім виїхали і все так і залишили), та головне, що до транспорту потрібно йти дууууууууууууууууууже далеко, Дівкам десь 30хв в теплу пору року, а як занесе снігом чи при ожеледиці - так взагалі не вийти. А ще ж треба доїхати в школу на інший кінець міста... Тому від цього варіанту нам теж довелось відмовитись.
Третій варіант і ще досі маячить у нас на горизонті. Нормальний будинок, без меблів, маленький двір та городик, недалеко від транспорту. Але... В дворі є "літня кухня", яку орендують двоє хлопців і періодично ремонтують там холодильники (дивно, правда?); будинок одразу за базаром, тобто майже на базарі, з усіма позитивними і негативними наслідками. Частину двору віддають на побудову магазинчика/аптеки. Тобто, одне з вікон буде виходити на задню стіну цього приміщення + відрізається частина двору. Друга сторона двору, яка й межує безпосередньо з базаром, майже не має огорожі, тобто усі, хто перепив, недопив, у кого не вистачає на пляшку, можуть спокійно зайти у двір майже непоміченими, ну і у хату... Дітей, при таких "розкладах" + магазин у дворі + якісь двоє пацанів, які щось роблять у дворі, якось залишати зовсім стрьомно. Тому цей варіант теж довелось відкинути.
Ось і усі варіанти. За півтора роки пошуків. При чому, що у нас немає претензій до власника арендованої нами квартири на даний момент, та і у нього (я так думаю) теж. Інакше ми б не жили тут уже шостий рік... Ми б і не шукали інше помешкання, якби не стрімке збільшення нашої родини, та й ніхто і подумати не міг, що знайти будинок для нормальної сім"ї буде так важко.
Зараз зовсім не дивина, сім"я з трьома дітьми. Можливо, це лише у моєму оточенні їх уже більше 10. Але я чомусь думаю, що я тут ні до чого ))) І не всі вони мають власне житло. І так само як і ми, не місяць і не два, шукають нормальне помешкання. У декого також є тварини.
Чому власників житла так лякає наявність більше ніж двох дітей? Невже двоє дітей гарантують збереження житла в "первозданному" вигляді, а троє - уже однозначно рознесуть його в друзки? Чи як позбутись домашньої тваринки, щоб знайти житло? Сказати дітям - ми її викинемо на вулицю, бо чужий дядько/тітка забороняють із собою перевозити? Це ж така сама дитина, лише трішки волохата... Невже, здаючи житло в оренду чоловікові і жінці без дітей, ви можете бути впевнені, що вони не відкриють у вас нарко/алко притон, або ще щось? Невже ви можете бути впевнені, що та одна дитина, з якою до вас переїдуть винаймачі, не рознесе вам хату/квартиру на дрібні друзки за перший же місяць?
Чому не можна просто в договорі найму прописати усі можливі руйнування, за які несе відповідальність орендар? Але, звичайно, враховувати і те, що з часом зношується усе. І шпалери на стінах також. Але от розбиту люстру доведеться відшкодовувати...
Це моє таке "бачення"... Я не знаю, чим керуються власники житла, яке здають його в оренду, але добре розумію тих, хто шукає і не може знайти нормальне житло... Звичайно, є багато й інших питань (як ото, чому 99% житла здається вмебльованим "під зав"язку"?, чому усі намагаються зробити санвузол сумісним та ін), але це уже нюанси та другорядне...
Тут би спочатку житло знайти... З трьома дітьми, кицькою та власними меблями...
Немає коментарів:
Дописати коментар