Я боюсь різниці між моїм внутрішнім віком і зовнішнім, а вона, між іншим, збільшується з кожним роком все більше і більше. Внутрішньо я зупинилась десь на 25, коли мені було і море по коліна, а зовнішньо мені уже на 10 більше, і що року +1.
Кажуть, що з народженням дитини, жінка оновлюється і молодшає на кілька років. Брехня. Якщо знаєте, хто це вигадав - плюньте йому межиочі. Постійне недосипання, нерви, страх за будь - який пчих, пук, как, + увесь домашній клопіт, нікому не додадуть краси...
Я хочу встигати все і скрізь, любити своїх дітей, кохати чоловіка, займатись домашніми справами, літати на роботу та чути в спину захопливий свист чоловіків та заздрісне шипіння жінок. Я хочу мати струнку фігуру і гарне довге, густе волосся, хочу, щоб нікому не вірилось, що я що мама трьох дівчат, одній з яких уже зовсім скоро 13!!! років...
Натомість, я все більше стаю схожою на тітку, таку, в міру огрядну, із згаслим поглядом, синцями під очима і постійним невдоволенням. Я розумію, що процес старіння - це незворотньо, і що я, швидше за все, перетворюсь з часом на смішну "молодящуюся старуху", але я не хочу старіти. Я не хочу збільшувати прірву між зовнішнім і внутрішнім. Я хочу, щоб мене сприймали, як старшу сестру моєї Насті, а не як її бабусю. Я багато чого хочу. І червоні туфлі на шпильці теж, і волосся по пояс, яке я тільки вчора обстригла....
Так, я знаю, що з вагою і формами можна попрацювати, але для цього потрібно мати час, гроші і не факт, що щось спрацює. Я перепробувала достатньо усяких методів схуднення. Допоміг лиш один: їсти раз на добу, увесь інший час - кава (міцна) + нікотин, і стреси, нерви в необмеженій кількості... За таких умов, я схудла до розмірів, які мала в 10 класі. Спокійно вдягла своє випускне плаття, і почувалась у ньому просто красунею. Але ще раз на такий жорстокий експеримент я не погоджусь, інакше просто оселюсь в лікарні із усіма можливими загостреннями.
Щоб зберегти свіжість обличчя, та зменшити кількість зморшок, потрібно користуватись зовсім не дешевими засобами для догляду за шкірою.
Щоб мати довге і гарне волосся, за ним потрібно правильно доглядати, правильно харчуватись і не обрізати його за першої ж ліпшої нагоди. Але у нас, у жінок, як - якщо хочеться змін у житті, найлегше змінити зачіску
Я ніколи собі не подобалась на фото. Окрім того періоду, коли сиділа на каві з нікотином. Зараз я розумію, що я була достобіса гарною. У мене був блиск в очах. Я була звабливою. Я могла одним поглядом роздягнути, "полюбити", і забути... Але зараз розумію, що якщо я подивлюсь на своє сьогоднішнє фото через 10 років, нічого гарного я у ньому не побачу. Там буде лише тітка 35+ з трьома дітьми і купою проблем.
Це жахливо. Я не хочу старіти і турбуватись про те, як дійти до аптеки. Я хочу думати про те, де мені зробити ще одне тату, як на мені сидітиме он та коротенька спідничка, і де мені придбати нову "косуху".
Я не хочу конфлікту між внутрішнім віком і моєю зовнішністю. Він і так уже складає 10 років... Але час невблаганний. Невже доведеться забути про татухи і косуху? А "їжачок" на голові? Чи все, мій час вичерпано? Я маю трьох дітей і мушу тепер займатись лише ними? Бо після вирішення усіх їхніх питань, побутових проблем, ні часу ні сил не вистачає більше ні на що... Навіть бажання поплакати, і те атрофується...
Я не хочу старіти, я боюсь цього... А що з цим робити - не знаю...
Немає коментарів:
Дописати коментар