Бути мамою трьох дівчат

Коли хтось малознайомий дізнається про те, що я мама трьох дівчат, напевно, у нього в голові одразу виникають ідеальні стереотипи про те, як ми живемо. Навіть у деяких знайомих така картинка може з'являтись, через те, що мої Дівки рідко "на очі" трапляються. Але я вимушена вас розчарувати - картинки-картинками, а реальність таки інша. Отже, топ-5 найпоширеніших стереотипів про життя із трьома дітьми-дівчатами

1. Вони (старші), напевно, бавляться з Мар'яною, допомагають тобі за нею дивитись
Або
Добре тобі, аж дві няньки
(І в голові картинка, як Настя з Іванкою одна поперед одної забавляють Мар'яну, міняють їй штани, підтирають соплі і тд, а я вся така розслаблена лежу на дивані і чухаю своє ніжне пузико)

Так от

Мар'яну я народжувала не для Насті з Іванкою. Я її народжувала собі, як і старших дівчат, і Татові. У Дівок є школа, є уроки, є гуртки і друзі, з якими теж хочеться погуляти. Вони не зобов'язані увесь свій вільний час проводити з меншою сестричкою.
Але, коли мені необхідно щось зробити термінове, або щось таке, що я втрачу Мар'яну з свого поля зору - так, я прошу старших за нею приглянути. А задля того, щоб я приготувала вечеряти, то деколи навіть жертвуючи вільним часом чи часом на приготування уроків (але не більше 30хв)

2. Та який у вас бардак може бути, у вас же троє Дівчат! (Ідеальна чистота)

Від того, що вони дівчата, речі самі в шафу не складаються, стіл не прибирається і підлога не замітається. Дівчата деколи можуть бути такими (як би це сказати ...) поросятами, що деякі хлопці ніколи не доростуть.

Взагалі, якби виділити окремо кімнату на іграшки та окремо на речі (гардероб), то в квартирі було б значно чистіше. Але, іграшки мігрують по всій квартирі, а речі чомусь самі складаються на стільчик... Тому якось так.

Та сподіваюсь, що у нас просто як у тому віршику "тіше, мамочка, нє плач, у другіх такой же срач".

3. Так ти уже і на кухню можеш не виходити, дівчата самі все приготують!
(Є безкоштовні кухарки)

Ну, по перше, їх ще треба навчити куховарити, а потім уже чекати на якусь віддачу. Хоча, можу похвалитись, Іванка уже довгий час прокидається раніше всіх, готує усім сніданок і тоді збирається до школи. Також, вони деколи готують вечеряти, Настя періодично щось пече.

Але, по друге, для цього потрібно мати час, а за уроками і гуртками, коли стоїть вибір між погуляти і їсти зварити, перевага віддається аж зовсім не кухні. І я їх розумію.

4. А хіба вони можуть сваритись/битись, це ж дівчатка!

З яких це пір, гендерна приналежність виключає наявність звичайних людських емоцій: болю, образи, радощів та ніжності?

Дівчата так само як і хлопці можуть як битись/ сваритись, так і тішитись/ миритись. Ситуації бувають різні: хтось когось ненароком штурхнув, і той уже заливається слізьми; хтось у когось попросив ручку/олівець і зламав... Та і навпаки, Настя допомогла Іванці зробити уроки, Іванка допомогла Насті намалювати завдання. Вони не завжди поводяться як Янголики, але і одна за другу очки чужим вицарапають.

Лише одне зауваження, емоції набагато сильніші, ніж у хлопчиків.

5. Ой, дівчатка - це платтячка, бантики, сандалики! Це так гарно!

Ось тут погоджуюсь на всі 100%! Навіть на 200% Довге волосся, яке так приємно розчісувати, гарні сережки та квіти у волосся, різноманітні платтячка та спіднички, колготки, гольфики та інше причандалля! А як цікаво ходити з ними по магазинах і обирати мамі одяг! Тут буде і "мама, ти в цьому товста"; "в цьому як бабуся", "це тобі не личить, це для мене", "мама, це ж не гарно!", "так, це тобі підходить, купуй", "ну купуй вже хоч що-небудь, я додому хочу" )))) Не знаю, можливо, хлопчики теж допомагають мамі обирати одяг, але це зовсім інше, це жіночий погляд на речі )))

А зараз дуже цікава і така мила Мар'яна, яка дивиться у дзеркало на себе і показує, яка вона гарна.

Є багато моментів, де чітко відчувається різниця між вихованням хлопчика та дівчинки (і я зараз не про "музчіни не плачут"). Але в основному, напевно, вони всі діти і їм не можна лізти в розетку тощо.

Хоча, звідки ж мені знати, я ж мама лише дівчаток )))