Маленька радість

Уже майже два роки я не вирішую офісно/робочих питань. Не спілкуюсь з керівництвом (ті декілька разів при передачі справ не враховуються), не планую робочий день для себе та співробітників, не пишу ТЗ і не малюю макети, не затверджую з клієнтом та не народжую шалених робочих ідей.
Звичайно, я кожен день працюю чи не більше, ніж до народження Мар"яни, і вирішую безліч інших питань, але це не те.


І коли сьогодні довелось трішечки повернутись на свою робочу колію, зовсім на пару кроків, почати розмовляти про такі знайомі і цікаві процеси, я прямо фізично відчула, як зашевелились мої мізки, як вони розправили свої майже атрофовані м"язи і мочали свій шалений рух. Одразу закрутились - завертілись думки. ідеї та варіанти вирішення, одразу з"явилось якесь неймовірне відчуття...
Мені не вистачало цього руху для мого мозку, мені так хочеться, щоб мої знання, вміння і навички (аж нафталіном повіяло), приносили користь...

Я знаю, як знову відчути себе в робочій колії без шкоди для своїх мамських обов"язків. Сьогодні, нарешті, я отримала підтвердження, що я таки зможу втілити в життя усі свої задуми...
Ви не повірите, як мало потрібно для того, щоб знову відчути себе вільною - усього навсього, Мар"яну зарахували до садочка!!!