Незапланована вагітність - що робити?

Колись, це було дуже-дуже давно, в університеті, я написала реферат про незаплановану вагітність та аборти. Я уже не пам"ятаю, чому була вибрана саме ця тема, але чітко пам"ятаю своє обурення тим, що заміжні жінки при незапланованій вагітності можуть піти на такий крок - позбавитись від дитини. І пам"ятаю якусь непевну і "плаваючу" відповідь своєї мами, коли я їй прочитала свій реферат і висловила своє обурення. Тоді я якось не дуже звернула увагу на мамину відповідь, але зараз я її зрозуміла. При цьому всьому, у той час, я ще була згодна зрозуміти такий вибір незаміжніх, але категорично відмовлялась зрозуміти заміжніх жінок

Пройшло зовсім небагато часу, усього якихось 10 років (!!!), але дуже багато усього змінилось у моєму житті, багато усього пережилось і переболілось. І зрозумілось. І по незапланованій вагітності зокрема.

Народжувати чи ні - це, напевно, одне із небагатьох життєво важливих рішень, яке приймає жінка за все своє життя. А, може, і основне, найважливіше рішення, яке впливає на все подальше життя. І те, чи заміжня жінка, чи ні, теж відіграє якусь свою роль, але далеко не основну.

Увесь діапазон емоцій, які відчуває жінка, коли розуміє, що там, у ній зародилось маленьке диво, просто неможливо описати. Це і страх, і розпач, і щастя, і радість, і навіть просто тваринний страх перед майбутнім. Частину цих емоцій можна відчути навіть при запланованій вагітності, адже переживати свою вагітність подумки, і мріяти, як воно все буде гарно - це одне, а зрозуміти, що все, ось воно, твоє життя уже змінилось як мінімум два тижні тому, і таким як раніше уже не буде - це зовсім інше. Але коли це планувалось, позитивні емоції переважають і жінка поступово налаштовується на позитивне материнство.

А коли не планувалось? І не потрібно "дуже розумним" моралізаторам розповідати, що "оберігатися треба було", "є багато контрацептивів, кохатись навчились, а оберігатись не подумали"... Жоден контрацептив не дає 100% гарантії. ЖОДЕН. Але ні, чого це я, один все ж таки дає - не займатись коханням і спати в скафандрі. Тоді 100% усе буде "чисто". А усе інше... Десь залишається 2% "попадання", десь 1%, а десь 25%... Але ці невеличкі відсотки все одно є. І будь-хто може стати цим "щасливчиком".

Витягуючи такий "щасливий квиток", коли цього зовсім не планувалось, жінка стає перед неймовірно важким вибором - що робити?! Народжувати чи не народжувати?

Для початку, потрібно розібратись для себе із наслідками другого вибору - "не народжувати":

- Хочеться комусь чи ні, а це операція і втручання в організм жінки, на сам перед. Навіть медикаментозний.
- Хочеться комусь чи ні, наслідки від такого втручання не може спрогнозувати ніхто: від легкого переляку до безпліддя
- Хочеться комусь чи ні, а в середині уже живе маленьке сонечко. Воно кожну секунду росте і збільшується, у нього з"являються нові органи, завдяки яким можна буде повноцінно жити у нашому світі, уже з"являються очки, як у тата, та носик як у мами
- Хочеться комусь чи ні, але рішення приймає саме жінка, чоловік може лише або підтримати або не підтримати
- Хочеться комусь чи ні, а з цим вам доведеться жити до кінця своїх днів

Але якщо ви все ж таки ви вирішили народжувати, перед вами теж постає немало питань:

- Чи є у вас власне житло і чи достатньо там місця для нової людинки
- Чи зможете ви забезпечити хоча б мінімально фінансово себе і дитину/дітей
- Чи є у вас хтось, хто б зміг вам допомогти хоча б перших декілька місяців-рік

Чомусь, наслідків від "не народжувати" у мене вийшло більше, ніж питань від "народжувати". Життя швидкоплинне і мінливе. Тут у вас є робота, квартира, машина і дача, а тут раз - і нічого немає. Або навпаки - знімаєте квартиру, працюєте секретаркою та навчаєтесь на бухгалтера, а тут за пів року та й змінили роботу на більш оплочувану, та ще й ту, яку можна виконувати віддалено, почали заощаджувати на житло та зустріли чоловіка своєї мрії. Ну, останнє. то може й не так швидко, але хто знає. Головне не сидіти склавши руки, а чітко розуміти чого ти хочеш і що для цього потрібно зробити. Поступово усе буде, головне рухатись у потрібному напрямку. А діти... Не скажу, що вони аж ніяк не впливають на цей рук, вони його трішки гальмують і, деколи, корегують, але, в цілому, якщо ви вирішили стати директором фабрики і працюєте у цьому напрямку, то буде вам щастя. Може не в 30, як би ви хотіли, але і в 50 життя саме відкриває свої грані по-новому.

Але от якщо ви оберете "не народжувати" і позбавитись тієї "неведимки", яка уже росте у вас всередині, ви зможете з ЦИМ жити? Кожного ранку прокидатись і кожного вечора лягати спати і знати, що ви зробили? Я не зможу...

Життя пройде, немов вода,
і відцвіте, немов вишнева гілка...
в житті одна помилка - не біда,
біда, коли усе життя - помилка.

© Ліна Костенко

П.С. До речі, за той реферат мені поставили "4" (по 5-бальній системі). Викладач - сивий дідусь, а його помічниця - середнього віку жінка. І чого б то вони поставили мені таку оцінку?