Мені подобається дитячий гамір вдома, коли Іванка з Святославом та Мар"яною грають у школу і слухняно пишуть палички за дитячим столиком. Мені подобається, коли вони всі разом починають танцювати. грати в хованки та стрибати на батуті - матраці. Мені подобається, як усі Дівки разом із Кицькою біжать зустрічати Тата і з роботи і наввипередки кричать "тетеку!" (цукерку ))).
Мені подобається малювати, коли в хату, нарешті, завітає тиша - коли всі сплять. Мені подобається відпочивати від дитячого гамору, і я тішусь, коли він знову хвилею заповнює увесь навколишній простір.
Мені подобається спостерігати за моїми дітьми, дивитись як вони ростуть і дорослішають, допомагати їм обрати потрібний шлях і підтримувати, коли вони розчаровані. Мені подобається робити їм подарунки і влаштовувати свята.
Я хочу, щоб усі мої діти, не дивлячись на те, скільки їх буде, завжди поспішали додому, завжди допомагали одна одній, не зважаючи на якісь негаразди. Щоб вони не заздрили одна одній, а просто любили одна одну.
Так, з ними деколи дуже важко. Особливо коли якісь перехідні періоди чергуються один за одним без перерви, коли якісь побутові проблеми обсідають і не дають дихнути, коли щось чуже давить, а ти його не можеш позбутись...
Але, колись, у недалекому майбутньому, ось так взимку, ми з татом сидітимемо біля вогнища у каміні, з келихом запашного чаю, а діти наповнюватимуть увесь мій простір. Вони чекатимуть подарунків під крислатою ялинкою, вдихатимуть пахощі страв, що готуватимуться на вечір і створюватимуть гармидер у такому казковому маминому житті. А потім усі діти із своїми дітьми будуть сходитись до нашого Різдвяного столу, де ми будемо жартувати, співати та слухати повчання від нашого самого розумного Дядька ))) І це буде просто прекрасно...
Для цього всього потрібно зовсім не багато: невеличкий будинок на декілька кімнат, такий собі двір і садочком, авто і, така собі, фінансова незалежність... Усього на всього...
А поки що, я лише ХОЧУ ще дітей...
Немає коментарів:
Дописати коментар