8 Березня - що це, навіщо і свято жіночого рабства

8 мартовський настрій  - це ніби заразна інфекція з потойбіччя. Усі ніби подірули - ганяють по магазинам, базарам, змітають з полиць і продукти, і усілякий непотріб на подарунки... Дзвінки, від людей, з якими спілкуєшся, але не більше. І навіщи вони? Доводиться вигадувати якісь поздоровлення, підтримувати розмову, коли говорити нема про що... Ніяково і тому хто дзвонить - і мені... Чи не краще просто не дзвонити? Я не ображусь, я взагалі не вважаю цей день за свято.



А чому? По-перше тому, що це свято країни, якої уже давно не існує. Але частина, і доволі велика частина, наших співвітчизників ніяк не хоче з цим змиритись, усіляко підтримуючи життя у давно мертвому і згнившому тілі.

Що це за свято? День народження Клари Цеткін? Єврейський Пурім? Чи вакханалія лесбіянок (нічого проти них не маю) Існує багато позитивних і негативних трактувань заснування цього свята. Навіть Свято рівності жінок із чоловіками ))) Але це не наше свято! Це свято тієї країни, тієї партії, яка його створила...

Так, важко за раз позбутись непотребу, тим більше пояснити дітям, що це непотреб і доводити, що День Матері - це набагато змістовніше і краще свято, ніж 8Марта.  Здавалось і пояснили, і вітали усіх 1 Березня із початком Весни (ось це таки свято!). Але коли всі навколо готуються до 8 Марта, а тобі 7 років, то важко зрозуміти усі тонкощі дорослого життя. Довелося і подарунки купувати, і дякувати за дитячі листівочки (а листівочки - вони у будь - якому разі приємні ))

Найбільше добиває сам процес святкування "жіночого дня". Ніби скрізь усі сверджують, що у цей день, чоловіки виконують усі жіночі обов"язки і бла-бла-бла. А що насправді - жінки ганяють, як ошпарені, по магазинах і базарах, скуповують усе необхідне, потім до пів дня стоять на кухні - готують святкові страви (бо ж жіночий день!), потім обслуговують гостей, або родину, потім це усе прибирають і увечері безсилі падають у ліжко... То чим цей день відрізняється від усіх інших? Де тут жіноче свято? У чому? У тому, що їй дали можливість більше ніж завжди постояти на кухні? Чи отримати букет квітів, куплений втричі дорожче, чим ще два дні тому?

А чого варті поздоровлення "для галочки". Напевно, щоб не забули. Але така вже особливість людської психіки - запам"ятовувати не людину, а враження, почуття, які з нею зв"язані. А які можуть бути відчуття від натянутої розмови, від нещирих посмішок і бажання закінчити розмову? Явно - не райдужно радісні. То навіщо взагалі це робити?

А діти радіють святу, не розуміючи його ))) Радіють подарункам і ласощам. І я радію з дітьми їхнім подарункам - плакат, листівочки, цьомчики... І, чомусь, самій теж хочеться свята, але не на честь клари цеткін, а святкування весни, розквіту природи. Хочеться свята і подарунків. Але так як 8 березня - не свято, то і рафаелка не подарунок ))

Сподіваюсь, дітям поступово вдасться пояснити, де справжнє свято, з веснянками, хороводами, а де лише привід або привид із минулого.