Мама і політика

Спілкуючись із багатьма жінками (в основному з тими, у кого уже є діти) та враховуючи своє світосприйняття, почала задумуватись - а чи має мама цікавитись політикою, але не як сторонній споглядач, а бути політично активною?

Одразу поясню, політично актина людина, у моєму розумінні, це не та, яка просто періодично з новин дізнаеться про ті чи інші прийняті чи не прийняті закони, і, відповідно, вбирає із теленовин і ставлення до цієї інформації. Політично активна людина - це громадянин, який вболіває за майбутне своєї країни, свого міста, цікавиться подіями у законодавчих та виконавчих органах, намагаючись взяти інформацію із першоджерел, не покладаючись на ЗМІ (шукає постанови та закони на офіційних ресурсах, вивчає їх повні версії). Також ця людина, чи то жінка, чи то чоловік, приймає посильну участь у будь-яких конкретних діях, які хоч частково можуть вплинути на державотворення. Це можуть бути як мітинги, так і членство у активних громадських організаціях тощо. Словом, сподіваюсь, моя думка зрозуміла.

Так от у чому питання - чи повинна мама бути політично активною, чи, можливо, їй повинно бути достатньо повідомлень ЗМІ?  Або може їй узагалі потрібно відмежуватись від політики і залишити цю брудну справу чоловікам?

А як же тоді усі твердження, що мати - це перший вихователь для дітей, це перший взірець і наставник? Що тоді робити із думками, що мати - то є основним стовпом, на якому тримається сім"я, а із сімей складається країна? 

Кожна мама хоче для своєї дитини щасливого майбутнього у багатій правовій державі. Усі батьки бажають бути впевненими, що їх дитина матиме достойну освіту, по закінченні навчання матиме гарну роботу і стане фахівцем своєї справи; що їх дитина зможе отримати кваліфіковану і вчасну медичну допомогу і тд. і тп. Але мало хто бажає хоть щось для цього зробити. Більшість може висловити своє ставлення до політичних подій в Країні лише пошепки на кухні... Але від цього нічого не зміниться - медичне обслуговування не покращає, освіта не стане якіснішою і ваша дитина не знайде гарну роботу.

Я цікавлюсь політикою, вважаю себе політично активною, деколи навіть більше, ніж, напевно, потрібно. Але вважаю, що мама аж ніяк не може бути аполітичною (не цікавитись тим, що коїться в нашій Країні). Адже ми відповідаємо за виховання наших дітей, за їх моральні та ідейні цінності... Ми відповідаємо за суспільство, у яке приводимо дітей, за Країну, у якій вони житимуть (може не завжди, але все ж таки) наші діти...

Мамі не можна сидіти вдома, сховавши голову в пісок і сподіватись, що щось зміниться без неї. Якщо так думатиме 80% батьків - то ваші діти 100% стануть рабами, і не в переносному значенні, а в пряміше нікуди. Стануть чорноробами, "пушечним" м"ясом, наймитами...

І якщо мама привчить свою дитину сидіти тихо і не висовуватись, чекати, доки хтось прийде  і щось змінить - то вашій дитині і на думку не спаде, що можна жити інакше! Що можна бути господарем у своїй країні, у своїй сім"ї, що можна працювати і отримувати не лише достойну оплату своєї праці, але й задоволення від її виконання!

Я хочу для своїх дітей кращого майбутнього. Я хочу, щоб вони знали свою мову, свою реальну історію із усіма негативними і позитивними сторонами, із усіма болями і радощами. Я хочу, щоб мої діти співали "Туман яром..." а не "Гангам стайл..."... Я хочу, щоб мої діти пишались тим, що вони УКРАЇНЦІ і щоб не були байдужими...

Політика - це важка й брудна справа, нерозривно пов"язана із будь - якою стороною нашого життя. Чи то освіта, чи медична галузь, соціальне забеспечення, міжнародні зв"язки, сільське господарство тощо - усе залежить від політичної ситуації в Країні... Але дуже часто, політика ще й небезпечна. Тому я чудово розумію тих політиків, діти яких навчаються та проживають закордоном... І надзвичайно пишаюсь і поважаю тих, чиї родини залишились на полі бою з ними...

Станьте достойним прикладом для своїх дітей - і вони пишатимуться своїми Батьками і Батьківщиною!