Менеджер сім"ї - хто це?

Останнім часом все більше почала помічати, що в основному, окрім своєї повсякденної роботи (звари, принеси, віднеси, прибери, підітри, пограйся і поцьомай), займаюсь організацією і складанням планів для нас усіх разом і для кожного з моїх "підопічних" зокрема. Наприклад, потрібно домовитись за відвідування окуліста для Іванки, потрібно не забути оплатити курси для Насті, потрібно знайти курси для тата, потрібно підшукати велосипедик для Мар"яни. Це було для прикладу на цей день. На наступний день є десь такий самий список, та і в кінці дня потрібно всіх поставити до відома, спитати згоду де треба і нагадати те, що можуть забути. І ця метушня до болю нагадала мою звичайну "менеджерську" роботу. Тільки тепер я не відповідаю за чужий проект і працівників у ньому, а за свій особистий, найважливіший проект в моєму житті. То я, виявляється, менеджер сім"ї?!

Для початку, хто такий менеджер?

Менеджер – це людина, що професійно займається управлінською діяльністю, що повсякденно керує функціями фірми з метою збереження її основних пропорцій; це також людина, наділена повноваженнями приймати управлінські рішення і здійснювати їхнє виконання. Метою менеджера є забезпечення стабільної конкурентноздатності фірми

Або

Менеджер – це людина, яка має планувати, організовувати, координувати та контролювати певні процеси на підприємстві. Інакше кажучи, це керівник або управлінець, який відповідає за ефективну роботу цілого підприємства, окремого підрозділу або певного напрямку діяльності підприємства

Отже, у мене є робота. Ще й на керівній посаді ))) Але і відповідальність за цю роботу така, як ні в одному іншому проекті. У мене є декілька напрямків роботи, щоб "моє підприємство" процвітало:

1. Діти
2. Чоловік
3. Господарство

Так, як дітей троє, то і "підпунктів" теж буде три. Адже завдання і вимоги від усіх трьох абсолютно різні.

1. а) Настя

На даному етапі, найголовнішим пунктом є вступ до Технічного ліцею, адже це можливість подальшого розвитку її здібностей, можливість віднайти себе і свою справу на все життя. Або хоча б те, що подобається. Для цього потрібно не забувати про оплату курсів, нагадувати, щоб вона завжди вчила уроки, щоб не забувала про заняття. До слова кажучи, про заняття Настя не забуває і уроки виконує, тому що навчання в ліцеї їй подобається. Друга справа, на якому рівні вона виконує ці завдання. Тут уже контролювати важче.
Гуртки. Настя відвідує два гуртки - англійської мови та програмування. Перший - то моя вимога, другий - то її особистий вибір. Що не може не тішити.
Як потепліє, то, можливо, буде ще й відвідувати басейн, щоб трішки кістки розминались.

б) Іванка

Зараз для Іванки важливим є здати гарно ДПА та випуск із молодшої школи. Що ж, от і вона уже буде навчатись у середній школі. Уже будуть усі вчителі, різні класи. Почнеться уже справжнє дорослішання... Добре, що є Мар"янка, а то б уже ридала.
Так от, в школі у нас ще є "Гурток продовженого дня", тобто "продльонка", за що я безмежно вдячна нашій вчительці. От тільки треба не забувати вчасно розраховуватись.
Гуртки. Іванка ходить на англійську та малювання. От якби вона ще й на танці ходила - ціни б їй не було в базарний день. Але не хоче. Може хоч на гандбол піде. Каже, що тренер хвалить. От і добре.
Але, якщо Настя уже перейде до спеціалізованого навчального закладу, із більшим рівнем вимог, більшою кількістю знань, то школу для Іванки я все ще шукаю. Але я таки її знайду. Хай навіть через рік.

Що стосується навчання обох, то тут немає великих претензій ні до однієї, ні до другої. Просто потрібно періодично нагадувати про уроки, перевіряти, ходити на збори, робити дурні поробки, здавати гроші і купа іншого мотлоху, що оновлюється кожного дня. А от з приводу усього іншого, то деколи відчувається недостатня кількість підсрачників. Але то все можна виправити.

в) Мар"янка

Для Мар"яни зараз головне, щоб мама була поруч, циця була поруч, смачно поїсти, весело погратись і міцно поспати.
Але мені потрібно зайти з нею в дитячий садочок до завідуючої, їх між собою познайомити. Купити велосипедика, бо уже весна і коляска для такої великої дівулі зовсім не актуальна. Перебрати весняний гардероб і зрозуміти, що нічого немає. Придбати все необхідне. Не забувати про підгузки, каші і т д і т п

2. Тато

Так як він у нас голова сім"ї, то він і має крутитись. А щоб крутилось йому краще, то він має розвиватись. От подумав він і вирішив, що треба розмовну англійську для розвитку. Отже, поки він крутиться, я маю знайти відповідні курси, усе про них дізнатись і запропонувати/записати.
Якщо потрібно оновити одяг - треба його умовити піти по магазинам і підібрати найкраще у співвідношені ціна/якість.
Потрібно зібрати якісь офіційні папірці - отже я маю нагадати декілька разів.
І т д. і т п.

3. Господарство

Тут усе просто. Треба нічого не забути при закупах із їжі або побутових потреб. Потрібно не забути, що обіцяла придбати або зробити дівкам. Також маю усе дізнатись по офіційним кабінетам із важливих питань на даний момент. Відремонтувати (домовитись із майстром), купити, прикрутити.

Можливо, ось так детально, це схоже на повний жестяк. Десь так воно і є. Кожного ранку в голові відкривається такий собі блокнотик, де усе розписано по пунктам, аби нічого не забути. Якщо в той блокнотик уже нічого не влазить - пишу на папірцях і чіпляю на холодильник.

І так кожен день, "то тюлень позвоніт, то олень" (с).

Для себе, для своїх справ, теж деколи є місце. Наприклад, сходити на манікюр раз в місяць або два, або на стрижку раз в півроку... ну і все таке, дівчаче....

Правда, чомусь останнім часом мені здається, що я нікудишній менеджер... Адже хоч вцілому мій проект росте і процвітає, та окремі його частинки починають барахлити... То Настя шокує, то тато сидить тихенько і тішиться, що я не нагадую про справи... Або менеджеру просто потрібно піти у відпустку. тільки з відривом від виробництва, інакше ніякого толку від тієї відпустки. Або на підвищення кваліфікації.

Але кожна мама так чи інакше теж є таким собі менеджером сім"ї. Адже кожна постійно тримає у голові список із неймовірної кількості справ, із того, що потрібно дітям та чоловікові, котові, собаці та господарству. Кожна має свої певні секрети, як справитись із щоденним навантаженням та "не налажати". У когось це виходить краще, у когось не так добре.

Мама-менеджер сім"ї, це та, яка допомагає знайти себе і розвиватись своїм дітям, допомагає "рости" своєму чоловікові, тримає дім, щоб не завалився. І намагається не забувати про себе. Бо нікому не хочеться нагадувати Людмілу Прокофьєвну-мимру, але усім хочеться, щоб його сім"я була щаслива.