Адвенткалендар 2017

Ну що ж, уже зовсім скоро ми зустрінемо новий, 2018 рік! Але перед тим, я хочу показати наш цьогорічний, 2017 року, адвенткалендар.

У мене більше не буде дітей... чи буде?

Декілька днів тому я вирішила, що більше дітей точно не хочу. Ні, мені звичайно подобається брати на руки маленьке новонароджене дитятко, подобається відчувати, як воно штовхається в животику, я за грудне вигодовування і все таке, але я більше не хочу. Я втомилась.

 А потім, на наступний день, мені зовсім неочікувано і в екстреному режимі потрібно було відвідати "мою" жіночу консультацію при "моєму" пологовому. Потрібно було всього-навсього підписати папірці, а не те, що ви там собі подумали.

Подарунки від Святого Миколая

В ніч на 19 грудня усі з нетерпінням чекали на Святого Миколая. Усім він мав принести подаруночки: комусь різочку, а комусь шкарпетки із солодощами.

Прощавай, мій шалено-мамський сайт

16 листопада я офіційно звільнилась із попереднього місця роботи, звідки пішла у декретну відпустку. Ні разу не сумніваюсь, що мої роботодавці зітхнули з полегшенням 😀 Їм зі мною було важко працювати, тому що я "грудью йшла на амбразуру" на захист свого дітища.
Ось зараз вирішила відписатись від новин з того сайту. І так чогось зашкребло десь всередині. Так шкода. Хоча я уже відплакала і відтужила за цим своїм витвором. Бо тобуло дійсно моє вибавлене, викохане дітище.

Як ми з Дорослими Дівками на перший справжній концерт ходили

Ну що ж, ми уже вдома і я можу вилити свій потік свідомості від концерту просто бомбезних чуваків - гурту БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ (у Вінниці)

Сенс мого життя

Чим холоднішою погода, тим частіше я згадую одну невеличку пригоду, яка трапилась десь років уже більше шести тому. Я тоді рванула покоряти Київ, від якого я була просто в захваті. Я просто бачила, як я там живу. Спускатись в метро і блукати житловими кварталами Києва було для мене так органічно, ніби я там не просто жила, а і народилась. Але не склалось. Він мені подобався, а я йому, очевидно, не дуже.

Відгук на роман Вікторії Гранецької "Тіло ТМ"

Давно я не розповідала про прочитані книги. Якось не було чи то бажання, чи таки бажання.
Але остання, яку я прочитала, просто не йде з голови. Я не могла відірватись дві доби, поки не дочитала. Тому я просто мушу про неї розповісти.

Я усвідомила, що діти таки реально дорослішають

Якось я їхала трамвайчиком пізно ввечері додому, напевно, з чергових зборів, і почула розмову двох дівчат 19- 20 років. Вони сиділи одразу за мною, хоч і розмовляли не голосно, але почути можна було все. Ось такий особистий простір у громадському транспорті. Але зараз не про це.

Мамі другий раз 18 )))

Хотілося щось написати про Мар"яну, але зрозуміла, що я не можу нічого про неї написати, бо просто не знаю як виразити словами усе те, що відчуваю. Вона неймовірна, цікава, дивна, смішна і дуже-дуже любима дівчинка. Вона маленьке чудо, що тут можна ще сказати?! Це дійсно якраз той випадок, коли "хто нє любіл - тому нє панять" (с)

Ну і про те, що мене дуже сильно муляє. Про школу.

На жаль, я все більше розчаровуюсь і впевнююсь у тому, що реформи неможливі без повного оновлення вчительського і керівного складу шкіл. Адже вони не хочуть і не готові до змін і реформ. Тих, хто згоден і хоче змін - одиниці. І це не завжди лише молоді вчителі.

Не озирайся і мовчи від Макса Кідрука

Хочу розповісти про хороше - нарешті і я отримала свій примірник "Не озирайся і мовчи" #НОІМ від чудового Max Kidruk

Любіть своїх дітей і виховуйте. Бажано, власним прикладом

Не люблю повчати інших, як виховувати їхніх дітей, тому що сама посилаю таких "доброжелатєлей" в далекі і не дуже прогулянки.
Але ж люди! Схаменіться! Зараз стільки доступної інформації про дорослішання дитини як з фізіологічного боку, так і з психологічно, що не бачити її - то просто глупота.

Як вийти з декрету на роботу

Думаю, це питання хвилює не одну маму. "Виходити чи не виходити на роботу?", "Якщо виходити - то як?". Легше, якщо з декрету ти йдеш на своє ж місце роботи, де все знайомо і мало що змінилось за тих два-три роки. А от якщо потрібно виходити з декрету в "нікуда", на нове місце, до нових людей... Це викликає саму справжню паніку. І що з цим робити?

Діти і стоматолог

У нас вчора був дуже важливий день - Мар"яна вперше ходила до стоматолога на огляд. Старші Дівки теж були, але їм уже не вперше, тому це не так цікаво. Хоча, як виявилось. останній раз ми там були півтора роки тому. Я сама здивувалась, що так давно.
 Мар"яна не дуже любить розмовляти чи йти до чужих людей. а тим більше, до незнайомих та ще й лікарів. Якщо чесно, то вона усіх людей недолюблює )))) Ну, в крайньому випадку, у неї такий вираз обличча. Тому я і не дуже сподівалась, що у стоматолога у нас все пройде чудово. Хоч десь там глибоко в середині і жевріла така надія. Адже у Насті з Іванкою все було просто ідеально.

Скоро почнеться новий навчальний рік...

До початку нового навчального року залишилось зовсім мало. Літо пролетіло, як завжди, просто блискавично.
Але якщо я минулого року раділа початку навчання, то цього року якось не дуже. Хоча мої дівки уже із задоволенням би пішли по школах. Та я думаю, що це не стільки справжнє бажання вчитись, як просто знудились вдома, хочеться уже зустрітись з друзями - однокласниками, поділитись враженнями, попліткувати з подружками, людей подивитись - себе показати (с). Вистачить цього, максимум на два - три дні. Потім бажання йти до школи перестане бути таким палким.

Хочу працювати у книгарні

Я багато читаю. Навіть не так, - я БАГАТЕРНО читаю. Скільки себе пам"ятаю, то завжди читала і хотіла стати "воспітатєлькою". Ну, з роботою мрії не склалось, а от читати я не перестала.

І знову про літній табір - разом чи окремо

Так сталось, що з старшими дівчатами, коли вони були маленькі, ми певний час жили втрьох - я і вони.  Звичайно, я могла розраховувати на допомогу своїх батьків і брата, коли дуже треба, але не постійно. Бо ж я дітей народжувала не для них. Тож, у більшості випадків, ми з Дівчатами скрізь були разом - я і двоє моїх дітей. Обох брала з собою у подорожі, обидві спали зі мною в одній кімнаті, періодично, обидві спали зі мною в одному ліжку, обидві ходили разом зі мною в гості і т д. Тобто, вони скрізь були разом.  Якщо бабуся хотіла взяти когось до себе на ніч - то тільки обох. Якщо хтось хотів повести дівчат десь на прогулянку - то теж, тільки обох. Або обидві, або нікого.

Завершення ГВ: три історії однієї мами

Сьогодні уже тиждень, як ми з Мар"яною завершили грудне вигодовування. Мар"яні на сьогодні 2 роки та 9 місяців. Коли ми завершили гв з Настею, їй тоді було 1 рік і, напевно, 8 місяців. З Іванкою це сталось у її 11 місяців, і, скоріше за все, це було рано, але не за моєї волі.
Усі три рази були різними, хоч одна і та сама мама. Але ж діти то різні.

І знов про садочки

У нас близько до будинку, "в шаговій доступності", є 4 садочки - два за 300 метрів, два десь за 700. Тобто, при виборі садочка для дівчат, питання віддаленості взагалі не стояло. Але, це дуже різні садочки. Ззовні вони майже ідентичні, але от всередині...Я колись уже писала про те, як варто обирати садочок для свого малюка (можна почитати ось тут). Писала про власний досвід, тобто як я сама обирала садочок.
І вчора, через 11 років, я вкотре впевнилась, що взагалі ні разу не шкодую про свій вибір.
Поясню.

Мама-художник на Еко-фестивалі

Нарешті вдома тиша та спокій і я можу розповісти свої враження від Всеукраїнський фестиваль екологічної свідомості, який відбувся 17-18 червня. В першу чергу, хочу подякувати Daria Palamarchuk за такий чудовий фестиваль та усім дівчатам, які їй допомагали! Завдяки цій можливості, я познайомилась із багатьма людьми, зокрема з Галина Рибачук-Прач, із їх творами, бо коли будь - яка річ зроблена руками - це уже витвір мистецтва. Я змогла і себе показати і людей подивитись.

Презентація жіночого журналу Амбітна Пані і я з дочкою

Ну що ж, 15.06.2017, я з дочкою, як представники Babyevent.com.ua, відвідала презентацію першого друкованого видання Амбітноі Пані (Marina Prisnyak). На такому заході я була років 7 тому, це була презентація Мазди 6, здається. Але спогади нікуди не поділись, тому й можу порівняти з вчорашньою презентацією.

Мар'янин перший сплав, або мама-божевільна )

Мої куми кажуть, що мені більше не можна народжувати дітей, бо з кожною новою дитиною, я все менше виходжу "в люди" і все більше перетворююсь на квочку. Просто з Мар'яною для мене важливіше, щоб вона вчасно поїла супчику/кашки, вчасно поспала в ліжечку, щоб усе було тихо-мирно. Натомість, із старшими дівками, коли, здається, крім моїх дівчат була ще лише одна дитина, я їздила скрізь і всюди. Часто я навіть не питала куди їдемо - їдемо на природу, та й все, куми ж поганого не порадять )))

Дівчатка-підлітки і розмови про секс

Є теми, на які говорити із своїми дітьми-підлітками навіть самим "продвинутим" мамам не завжди комфортно. Але треба. Так, це якраз та сама тема, про "пєстіки-тичинки", "бджілок і пилок", аїстів, ну і про секс, нарешті. І тут навіть сумнівів немає, що як би вам не було соромно, некомфортно, але хай краще про це з дітьми поговорите ви, і розкажете все як є, ніж вони будуть шукати інфу (і не завжди правдиву) десь-інде.

«Мій ідеальний сімейний відпочинок»

Я була різною мамою: молодою студенткою, яка не знала, як взяти на руки немовля і що з ним потім робити; розлученою мамою-одиначкою двох дітей в декреті; працюючою мамою-одиначкою; просто працюючою мамою; а тепер я просто багатодітна мама в декреті.

Було багато усіляких моментів у моєму "мамському" житті. Як хороших так і не дуже. 

Але завжди, де б я не була, і з ким би я не була, я завжди маю знати де мої діти, чоловік та кицька, чи вони одягнені по погоді, чи поїли вчасно (оце те відоме "мамо, я поїв і в шапці"), чи у них все добре на роботі/в школі, чи нічого не болить, чи їм є чистий одяг, чи у них все добре на гуртках і т д і т п... І так до безкінечності...

Єдиний момент, коли я дійсно відпочиваю - це коли усі мої "домашні" біля мене вдома, нагодовані, вимиті і сплять ))) Це трішки перебільшено, але лише трішки. 

Я люблю природу, але найбільше я люблю море. Воно надзвичайне і неймовірне в будь-яку пору року. Гори - теж дуже добре, але вони не море. Також я люблю своїх дітей і чоловіка. Тому ідеальним для мене є відпочинок на березі моря, коли не потрібно турбуватись про приготування їжі, наявність чистого одягу чи перевірку уроків. Коли біля мене мої діти і чоловік, які займаються якось цікавою справою і лише прибігають, щоб потішитись новим досягненням. Коли усі мої найрідніші здорові, задоволені і біля мене. А я лежу на березі моря з келихом прохолодного напою. І просто насолоджуюсь життям.

Діти-підлітки та зовнішність

Діти-підлітки такі цікаві у своєму дорослішанні. Звичайно, коли не виносять мозок і не їдять печінки. Тоді вони цікаві та шалено невпевнені у своїй зовнішності, хоч і не зізнаються в цьому нікому. Навіть собі.

Не варто терпіти підліткову лінь

Виховання дітей - це найважче, що може бути у світі. Коли ви щось робите - ви через певний час бачите результат. Навіть посадивши дерево, ви уже через рік можете оцінити, чи правильно ви це зробили. Якщо щось не так - у вас є можливість або це дерево пересадити, або наступне уже посадити правильно. У випадку із вихованням дітей, можливості щось переробити немає. Навіть результат виховання ви побачите уже тоді, коли щось змінити буде неможливо. І у вихованні наступної дитини вам мало в чому допоможуть висновки із виховання попередньої. тому що усі діти різні. Ось це саме найважче - не знати, чи правильно ти все робиш, і, разом з тим, знати. що щось змінити буде неможливо.

Життя багатогранне

Життя настільки багатогранне та мінливе, що просто не перестаєш дивуватись. Те, що вчора було мінусом - сьогодні може стати плюсом. Те, що вчора було недосяжним - сьогодні може стати цілком реальним. ті, в кому вчора не сумнівався - сьогодні можуть шокувати.

Я не можу потішитись, що люблю людей. Бо їх усіх не можна любити. Ніхто не може. Хіба що Бозя. А люди... Ну не можеш ти любити того, хто тебе дратує, ображає чи гнітить. Хто каже зворотнє - просто лицемірить. А це уже вірна ознака того, що людині довіряти не можна. Це все одно, що любити свого гвалтівника чи вбивцю.

Не такі, як завжди, канікули

Ось і закінчились канікули. Ну, звичайно, ще попереду два вихідних, але основний час вичерпався. Позаминулого року ми на весняні канікули їздили з дівчатами відпочивати. Минулого року теж щось придумували. А цього року залишились вдома.

Не можу сказати, що було важко/погано тощо, але краще б ми кудись поїхали. Так ще й Мар"янка з Іванкою захворіли. Сумно, що ми не змогли за цей тиждень відвідати якусь нову місцевість чи придумати ще щось таке ж масштабне.

Режим "нікудишко"

Періодично у мене вмикається режим "нікудишко". Тобто, я нічого не можу, нічого не вмію, нічого не досягла і т д В такі моменти я задумаюсь про старість, пенсійні програми і онуків.
Але потім я беру пензлики в руки, і розумію, що не все так погано в моєму світі. Так, у нас немає "ні кола, ні двора", але є де жити і є за що жити. Ні, ми не шикуємо, але і не просимо попідхати.

Батьківські збори такі збори....

Коли у батьківській групі у вайбері, мами 13-14 річних хлопців питали уроки у інших батьків - я здивувалась перший раз. Адже той самий вайбер є і у їхніх дітей, тож чому вони самі не запитують уроки?

Але коли на батьківських зборах ті ж самі батьки в діалозі з вчителем почали розповідати, що вони перевіряють вивчені правила у своїх дітей, перевіряють уроки, перевіряють домашнє завдання та інше такого ж плану, я була в шоці.

Тобто, ходити десь на гульки з друзями сам - він може, їздити на екскурсії з класом в інше місто сам - він може, а уроки зробити сам - не може...

Хлопцям по 13 - 14 років! Більшість з них уже вищі за своїх батьків, а зробити самостійно уроки і нести за це самостійно відповідальність - не можуть... 

Я, часто, навіть не знаю, яку саме тему в даний момент мої дівчата, тому що це уже зона їхньої відповідальності. Звичайно, я не пускаю все на "самотьок", але і перевіряти вивчені правила постійно - я теж не збираюсь. В свої 13 років, та й навіть у 11, вони можуть це робити самі і, відповідно, нести за це відповідальність. Бо якщо зараз рано - то коли буде вчасно?

Садочок та режим дня

Насправді, режим дня для малої дитини - то дуже круто для усіх. Коли ти точно знаєш, що ось з 13.00 до 15.00 (приблизно) дитина буде спати, то можна планувати на цей час якісь справи, або це просто полегшує "тільки б дотягнути". Коли я знаю,  що 21.00 усі діти мають бути в ліжку, це означає, що ще як мінімум 2 години у мене є часу для чоловіка і своїх особистих справ. Це, звичайно, якщо я не засну разом з Мар"яною ще до 21.00. Також, розумні люди кажуть, що чіткий режим дня дозволяє дитині відчувати захищеність і споків. ну, що не зробиш для власної дитини )))

Про "жіноче" свято

Я хочу щоб мене любили і цінували кожного дня, щоб казали компліменти і хай невеличкі подаруночки (ми ж пам"ятаєм, що рафаелка - то не подарунок), хай не кожного дня, але декілька разів на тиждень.

Я хочу, щоб моїх дівчат любили не за те, що вона дівчинка, а через те, що вона розумна, мила, гарна, фантазерка, кмітлива та інше, бо там дійсно є за що любити і цінувати.

Тому я й не дуже розумію цього загального оскаженіння "з празднічком", закупи усіх можливих квітів та чергового мила з запахом шоколадки. Любити і показувати свою любов потрібно постійно. Мені потрібно, йому потрібно, їм потрібно. Ми хочемо відчувати себе коханими, ми хочемо кохати щодня, а не раз в рік у спеціально відведений день.

А нові труселя, носки, крем для обличча та ін. я і собі і своїм домашнім куплю тоді, коли в цьому буде потреба.

Краще святкувати прихід весни - і привід гарний подарувати подаруночки, якщо без приводу хтось не наважувався, і немає гендерної прив"язки.

Але братєльніку за надзвичайно смачний шоколад Дякую! Хоч і день видався не зовсім такий, як планувалось....

Про Лупана Васильовича

Було це дуже давно, коли ще у мене не було племінників, а в мого Братєльніка синів. Принесли якось вони з дівчиною (тоді ще) додому кошеня. На дворі була зима (чи пізня осінь), холодно дуже, а воно маленьке, худеньке, нещасне, ледь саме їсти навчилось, та ще й хворе якесь - постійно то срало, то ригало. Ще возили його з тиждень до лікаря на уколи. Але очі у нього були здоровезні. Здавалось, що крім них на тій маленькій мордасі нічого поміститись не може. От і назвали його Лупанчиком - Лупік ласкаво.

Почуття провини за вільний час

Сьогодні рівно тиждень, як Мар"яна залишається спати у садочку. Це просто неймовірна подія! По-перше, вона лягає спати вдень без Диді, що дає слабеньку надію на те, що скоро вона зовсім від неї відмовиться. По-друге, у мене з"явилось більше вільного часу, коли я можу зайнятись своїми справами. І все було б добре, якби не одне "але" (с). Це моє почуття провини за те, що тепер я менше часу проводжу з Мар"яною. Чому?

Майстер переконливості, або як говорити з підлітками

Я зайшла в глухий кут і не знаю, що далі робити. Ситуація ніби уже вирішилась, але "осадочєк то остался" і я хочу його позбутись. Також треба зрозуміти, що робити, щоб у майбутньому таких ситуацій не було.

Як на мене, то підлітковий вік - найважчий. Ніби уже і не діти, які не розуміють, чому мама каже те чи інше, але і не дорослі, які несуть відповідальність не лише за тих, кого приручили. 7 -8 -9 клас - це, на мою думку, час, коли уже варто таки дуже серйозно задуматись, про своє майбутнє. Звичайно, діти - то такі діти, яке їм майбутнє? Тим більше те, до якого ще 10 років як мінімум? Їм деколи і тиждень - то вже захмарно далеке майбутнє. От тому тут і варто більше навіть батькам задуматись про майбутнє їхніх дітей. 

Як відсвяткувати День Народження молодшим підліткам (10 - 13 років)

Приходить час, і усі батьки знайомляться із "чудовим" підлітковим віком своїх дітей. Це той період, коли діти іще діти, але уже і не зовсім діти, проте і не дорослі. Коротше, усе так заплутано. Тим більше, що і у цього періоду є свої градації - молодший підліток (це той, у котрого тільки починає "зносити" кришу, 10 - 13 років) і підліток. Може є ще й старший підліток, але до нього ми ще не доросли.

Святвечір та Різдво

Колись, у дитинстві, я дуже чекала Нового року. Тоді був повний стіл усіляких смачних наїдків, можна було не лягати рано спати, були подарунки, які якимось незрозумілим чином з"являлись під ялинкою, хоч ми усі дружно дивились на салюти у вікні... Різдво в той час було не зовсім зрозумілим святом, але навіть тоді з якоюсь незрозумілою і таємничою енергетикою. Зараз, чи то через дорослішання, чи то просто часи інші, але пріорітети змінились.

Довгі, дооовгі, дуже дооовгі свята

Мені не подобаються довгі свята. Я від них уже втомилась. Ні, я щаслива, що у мене всі вдома (сама дивуюсь), я їх усіх бачу, контролюю хто, куди, чого і для чого, і не хвилююсь, що хтось не одягнув шапку, а хтось не взяв обід, бо вирішив худнути. Але коли вони усі дуже довго вдома - це втомлює.  Я не розуміла, чому так і це мене збивало з пантелику і дратувало. Та, здається, я змогла знайти причини своєї "нелюбові" довгих зимових свят і, можливо, що з цим робити.