Звичайно, такі розмови не потрібно починати "з бухти - барахти". Дитина починає цікавитись тим, звідки вона з"явилась ще у молодшому дошкільному віці. Тобто, десь років у 3 - 4. І частіше за все, таким малюкам вистачає пояснення, що ти взявся з маминого животика. Потім піде уже важче питання - а як мене звідти дістали? Ну, моїм в певний період вистачило відповіді, що з животика в лікарні. Ну я ж не збрехала ))) Декому лікарі допомагають, а дехто сам вилазить. Але найважчим виявилось питання десь років у 5, - а як я опинився в животику? Ну ось тут потрібно все спростити до рівня розуміння дошкільнятка. Я казала, що у дівчаток дітки є в животику завжди. Вони там зовсім манюсінькі, що їх навіть не видно. Там вони сплять у двох трубочках, які прикріплені до мішечка, в якому потім дитинка буде рости. Коли дівчинка виросте, стане дорослою тьотьою, і захоче мати дитинку, з цієї трубочки малесеньке дитинча пливе в мішечок в животі, там чіпляється і починає рости. Коли виростає таким великим, що в животі уже дуже тісно - мама йде в лікарню і дитинка народжується. Моїм дівчатам цього вистачило. Потім, звичайно, була книжка "Звідки я знайшовся". та "Тільки для Дівчаток".
Але то все були теоретичні квіточки. Коли діти уже підлітки, і у них з"являється перша симпатія і, навіть, любов, то уже розповідями про трубочки не обійдешся. Треба уже говорити серйозно і про ЗПП, і про секс, і про відповідальний вибір партнера, і про презервативи. Щоб у разі чого дитина не побігла до подружок і невідомо куди вирішувати проблему, а до мами. Хай там як би мама проблемою була незадоволена.
Та і це не головне. Щоб не виникло проблем із усім цим, варто намагатись донести своїм дітям, і донькам у моєму випадку, що вони у себе одні і неповторні. Що лише вони відповідають за своє здоров"я. Що усе має бути лише за згодою і гарно. Не під кущем, не в під"їзді чи у підворотні... Ваша дівчинка себе не у смітнику знайшла, вона варта найкращого. І варто почекати, коли дійсно буде саме той і саме тоді, ніж потім почуватись використаною. Варто цінувати себе і якщо хлопець тисне, змушує або проти використання презерватива - то це не твій хлопець.
Ти у себе одна така. І у мене одна така. Більше таких як моя дівчинка, кожна з них, немає. І таки дійсно, про усі ці дорослі речі важко говорити. Та не тому, що це "соромно" чи ще якась нісенітниця, а тому, що після таких розмов приходить усвідомлення, що хай не зараз, не в цьому році, але уже зовсім скоро якийсь хлопець буде обіймати твою маленьку дівчинку, вона буде прагнути у його обійми, а не у твої. А ти ж ось ніби вчора вперше взяла її на руки, ти вчила її ходити і пісяти на горщик, обіймала і цілувала, читала казочку на ніч і розганяла нічні страхи. А вона узяла і виросла )))
Немає коментарів:
Дописати коментар