Мамі другий раз 18 )))

Хотілося щось написати про Мар"яну, але зрозуміла, що я не можу нічого про неї написати, бо просто не знаю як виразити словами усе те, що відчуваю. Вона неймовірна, цікава, дивна, смішна і дуже-дуже любима дівчинка. Вона маленьке чудо, що тут можна ще сказати?! Це дійсно якраз той випадок, коли "хто нє любіл - тому нє панять" (с)


Але хочеться написати про себе. Мені 36. Прикольно, правда? Бо в паспорті 36, ззовні - 36, усі кажуть, що мені - 36, а в голові - 16! Ну ладно, 25 на крайняк. Хоча ні, - 18. Коли уже таки реально трішки самостійна, але ще під маминим крилом. Але уже є любов, мрії, сподівання. Деколи мені страшно від самого усвідомлення, ні, не віку, а того, що я уже "доросла", ось та "доросла", про яку я колись думала, що стільки не живуть... Страшно, що це я уже приймаю рішення; страшно, що це від мене залежать маленькі люди (і великий періодично)));страшно, що уже не мене мама зве снідати, а я уже мама і зву снідати ))). Якісь такі дивні відчуття... Легкий фльор ностальгіі (оце придумала)

Не хочеться усвідомлювати, що час спішить вперед, що наступного року мені буде 37, а там і 40, 50, 60... Не думаю, що моє внутрішнє сприйняття себе, як шаленої малолетки в чулках, на каблуках та з шикарнєйшим макіяжем, зникне навіть в 100 років. То було прикольно. І да, у мене таки є що згадати, але мало що з того, я б хотіла розказати своїм дітям ))) І не через те, що я там виробляла казна-що (хоча і виробляла теж), а просто мої особисті спогади, які здебільшого складаються з почуттів, їм не потрібні. У них уже є свої. Та і ще буде вагон і маленька тєлежка. Моє хай залишиться тільки моїм.

Це дивно, бачити, як ти дорослішаєш, як змінюються однокласники, друзі дитинства. Деколи ловиш себе на думці, що "скоро діти моїх подруг будуть моїми однолітками" 😁 тут скоро власна дочка стане моїм однолітком і буде казати мені - ну мама, не поводься як малолєтка! ))) І шугатиметься від мене на вулиці. А я нароблю собі татух, одягну шкіряні штани і кабли 12 саниметрові, куртку-косуху і буду красавіца ))))

Ех, мрії - мрії.

Кожен вік несе якісь сюрпризи. не завжди приємні, але завжди цікаві. Колись я рахувала хлопців. які хотіли зі мною зустрічатись, потім думала, яка кількість дітей мене влаштує, потім інше, а за ним ще інше... Зате не нудно )))

Тому, хай усе буде так як має бути. Аби діти були здорові. І ми з татом, бо ще ж дітей треба на ноги поставити, а потім з онуками допомогти. А може хай самі бавляться з своїми дітьми? Я ще не вирішила, ще не доросла ))))

Ну, з Днем Народження мене і нашу Кицю Мар"янку!
Будьмо!