Ось і закінчились канікули. Ну, звичайно, ще попереду два вихідних, але основний час вичерпався. Позаминулого року ми на весняні канікули їздили з дівчатами відпочивати. Минулого року теж щось придумували. А цього року залишились вдома.
Не можу сказати, що було важко/погано тощо, але краще б ми кудись поїхали. Так ще й Мар"янка з Іванкою захворіли. Сумно, що ми не змогли за цей тиждень відвідати якусь нову місцевість чи придумати ще щось таке ж масштабне.
Але, з іншої сторони, все не так і погано. Дівчата змогли виспатись досхочу, спокійно готувались до своїх додаткових занять та жодного з них не пропустили. Дякуючи Кумі, вони сходили в кінотеатр. А через те, що не одні ми нікуди не поїхали - дівчата досхочу наганялись із своїми друзями (сьогодні прийшли зовсім як хлющі мокрі і червоні, як помідори від біганини).
Всесвіт навколо безупинно змінюється. Якось ледь відчутно усе стає іншим. Діти дорослішають, мрії наближаються, звичайний плин життя змінюється. Доводиться обирати серед "хочу" і "треба". Найчастіше вибір робиться на користь другого. Але ж раніше було не так...
Раніше багато чого було по іншому. І це, мабуть, трішки лякає і засмучує. Бо негатив, який був раніше, витісняється позитивними спогадами (напевно, це такий захисний механізм людської психіки). І в результаті виходить, що раніше і "оцет був солодший і перлини більшими" (с).
Але ми ж то з вами знаємо, що і раніше були ганджі, просто ми про них воліємо не згадувати. От і зараз потрібно радіти тому, що діти здорові; що їм є з ким побігати (і побитись); що є можливість піти у кіно, коли мама не може повести; що є можливість погуляти з друзями і не поспішати додому... Багато є того, що ми змогли зробити на цих канікулах. Але основне - ми змогли побути разом, без уроків, "бігом-бігом" та інших супутників повсякденного робочого тижня.
А для мене дуже важливо просто бути з ними разом. Нехай навіть Настя в той час, як ми з Мар"яною складаєм будинк з кубиків, переписується з кимось у вайбері чи зависає у фб, а Іванка малює своїх однокласників... Зате вони підтримують розмову і через якийсь час все одно приєднуються до нас із Мар"яною... А це так класно )))
Немає коментарів:
Дописати коментар