З Мар'яною все не так. Чи то я стала старша, чи то щось інше, але я уже не зриваюсь, так як раніше. Від більшості поїздок відмовляюсь. Та яке там від більшості, майже від усіх. Але тут все ж таки вирішили поїхати.
На сплаві я була, напевно, один раз - років 5 тому. Але все ж таки була, тому приблизно уявляла, як все буде. Хоча все було і не зовсім так, як я чекала.
Уявлення
Я думала, що ми Мар'яну посадимо посередині в катамаран, вона буде собі сидіти там, гратись іграшками, а ми будемо гребсти. Потім станемо десь на обід, пообідаємо і вона засне там собі посередині, поки ми будемо допливати до пункту призначення. Наївна, да?
Реальність
Поки чоловіки надували і збирали катамарани, я нагодувала Мар'яну супчиком, який взяла з собою. Зпакувала три! рюкзаки, які планувала взяти з собою на воду: один із зміною одягу для найменшої, другий із їжею на обід, третій з іграшками.
Коли наше Дитя побачило, на чому ми маємо плисти, вона сказала, що хоче додому. Але уже було пізно щось змінювати і мама сподівалась, що дитині все ж сподобається сплав.
Як тільки всі всілись на катамаран - Мар'яну посадили посередині. І тут же вона почала голосно плакати - бо в середину набралась вода! (очевидно, від великої ваги усього, що туди поскладали). Довелося її посадити на сам банан, на руки до Насті, за мною і перед інструктором. Отже, початок був феєричний.
Поки ми чекали кумів, які грузились, і наступні катамарани, Мар'яна трішки заспокоїлась, але про спокійне сидіння з іграшками посередині можна було забути.
Ну і далі усе було зовсім не так, як наділялись.
Через якийсь час нашого сплаву, у нас обірвалось одне кріплення на катамарані, на сусідньому теж щось розв'язалось. Тому довелось зробити незаплановану зупинку посеред річки, закріпившись на великому камінні. Поки чоловіки проводили "ремонтні роботи" - ми рятували із мокрих рюкзаків залишки їжі. Хліб увесь замок, а от ковбаска і крекери були у вакуумній упаковці, що їх і врятувало. Тому, перекусивши нашвидкуруч, попливли далі.
Отже, привалу на обід уже не було. А я планувала там нагодувати Мар'яну супчиком, покласти спатоньки, поки усі будуть обідати... Ха-Ха-ха )))
Перших декілька годин, коли були пороги, Мар'яна починала плакати, але потім тільки міцніше трималась за Настю. Як я не сподівалась, але спати на банані чомусь їй не хотілось. Зате постійно хотіла мочити ніжки і просила поділитись веслом.
В кінці-кінців, коли ми зупинились на плесі зачекати тих, хто відстав, наше маленьке Дитинча здалось і заснуло на банані, поклавши голову Насті на ногу. Довелось віддавати Насті весло, а самій брати Мар'яну на ручки. Малеча навіть не прокинулась під час цих замін. Зате, за перших же пів години роботи веслом, Настя зламала два нігті і віддала весло Іванці. Ну а мама уже тримала Мар'яну. Хоч це і був уже майже кінець шляху по воді, але все ж таки поспати наше маленьке змогло десь з годинку.
Не дивлячись на те, що плисти все ж таки було захопливо, але усі зраділи, коли наш маршрут закінчився і ми вийшли на берег. За час сплаву суп скис, усі речі намокли і все, що було сухе із їжі, з'лось. Мар'яна питала, чи ми уже їдемо додому, і сказала, що плисти більше не хоче. Поки розбирали катамарани, діти попід'їдали усе, що в кого там залишилось. І варені яйця були такі добрі, як ніколи в житті, і сир без нічого - то найкращий бутерброд, і крекери - то самі смачні солодощі ))) Але головне, що трішки втамували голод.
Потім ми розставляли палатки і варили на вогнищі картопельку, уху, смажили шашлик і співали пісні. Першим ділом, звичайно, мама зварила Мар'яні дві картоплинки (до речі, зварились вони за 20 хвилин), переодягла в сухий одяг, який їхав в сумці по суші, тому залишився сухий, і впевнившись, що дитина наїджена і їй сухо та комфортно - відпустила гратись іграшками.
Спали ми в палатках, в спальних мішках на надувних матрацах. І хоч до пів ночі дорослі святкували День Народження, гарлапанили пісні і сміялись як в останнє - дитина спала навіть не повертаючись на бік. Ото вже насплавлялась )))
Зранку, першим ділом, тато спитав Донечку, чи попливе вона знову на човнику (малось на увазі, на катамарані)? Вона сказала - ні, я більше не хочу. Я залишусь вдома, буду гратись з Настею. - До сьогодні дитина свою думку не змінила ))) Зате уже з відпочинку з палатками вона їхати додому не хотіла, все питала, чи ми ще тут залишимось.
Висновок
Загалом, це був дуже крутий досвід, хоч і все пройшло не так, як уявлялось. А воно завжди так. Спочатку Мар'яна плакала, але згодом мочила ніжки, вигрібала водичку відерцем і їла сосиски з крекерами. Змогла навіть заснути на катамарані.
- Знову плисти можна, але варто усю їжу брати на плечі та у вакуумні пакети
- Не варто сподіватись, що дитина буде сидіти посередині, як правило, туди набирається вода
- Питної води потрібно брати пляшку на кожного
- Засне дитина лише від утоми і на руках, покласти спати "як вдома" не вийде (може, це лише я на таке сподівалась)
- Усім обов'язкові рятувальні жилети. Мар'яні ми брали окремо, спеціально для неї в Метро.
А взагалі то, це було круто!
Дякуємо Кумові, що запросив нас на такий Шалений День Народження!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар