Життя багатогранне

Життя настільки багатогранне та мінливе, що просто не перестаєш дивуватись. Те, що вчора було мінусом - сьогодні може стати плюсом. Те, що вчора було недосяжним - сьогодні може стати цілком реальним. ті, в кому вчора не сумнівався - сьогодні можуть шокувати.

Я не можу потішитись, що люблю людей. Бо їх усіх не можна любити. Ніхто не може. Хіба що Бозя. А люди... Ну не можеш ти любити того, хто тебе дратує, ображає чи гнітить. Хто каже зворотнє - просто лицемірить. А це уже вірна ознака того, що людині довіряти не можна. Це все одно, що любити свого гвалтівника чи вбивцю.

Я не довіряю усім підряд, бо як можна довіряти тому, кого не знаєш. Деколи і тим, кого знаєш, довіряти не можна. Я довіряю лише тим, в кому впевнена, а таких зовсім не багато. Хоча, 5 (як приклад) - для когось то уже дуже багато.

Я не можу тішитись з пустого місця, коли на душі рвана рана і болить так, що світ не милий. Біль - він і є біль. Можна його просто тримати у собі. Тому частіше мовчу.

Але й не можу сказати, що у моєму житті один негатив, зло та недовіра. Я люблю своїх дітей більше, ніж саму себе; я кохаю свого чоловіка, бо я його обрала і довірилась йому. Я люблю своїх батьків, щоб там у житті не сталось, тому що вони мали сміливість мене народити і виховати (хоч я і не просила, але безмежно вдячна), і хочуть щоб у мене все було якнайкраще, хоч деколи у дуже дивний спосіб )))

Я люблю свого брательніка, бо він мій брательнік, частина мене, хоч деколи "хочеться його за горло подержать".

Я люблю своїх друзів, які знають, що на мене можна покластись і я знаю, що це взаємно.

До більшості людей я відношусь приязно, допоки вони не змусили мене змінити своє ставлення до них. Але любити я їх не зобов"язана і не можу.

Я також багатьох дратую і мене дехто може ненавидіти. Але то їхнє право і, очевидно, для цього є причини. Мене не потрібно любити всім і завжди. Я не буду зручною для всіх і не вчитиму цього своїх дітей.

Життя багатогранне, як і люди, які нам у ньому трапляються. Воно не може бути або лише білим, добрим і люблячим до усіх, або чорним і ненависним без перебору. Воно різнокольорове. Як і люди. І варто було б уже з цим змиритись. Може стане легше жити у цьому бурхливому світі?

П.С. А фото ні до чого, просто гарне. By Вика Щеголькова