Нарешті вдома тиша та спокій і я можу розповісти свої враження від Всеукраїнський фестиваль екологічної свідомості, який відбувся 17-18 червня. В першу чергу, хочу подякувати Daria Palamarchuk за такий чудовий фестиваль та усім дівчатам, які їй допомагали! Завдяки цій можливості, я познайомилась із багатьма людьми, зокрема з Галина Рибачук-Прач, із їх творами, бо коли будь - яка річ зроблена руками - це уже витвір мистецтва. Я змогла і себе показати і людей подивитись.
Зокрема, мені цікаво було спостерігати за реакцією на мої картини, адже вони були дуже різноплановими: "Святий вечір" (мама, тато + троє дівчат, + кицька та мишка за святковим столом), "Щастя" (дитинка в маминому животику), "Полунички", "Мавка" (дівчина з оголеними ногами, що входить у воду) і подвійна "Спокуса" (на чорному папері білою пастеллю ніжні обійми мужньої руки спини та попи дівчини).
Найбільше замилування викликала саме "Святий вечір", що й не дивно, адже кому б не хотілось ось таку ідилію у своїй сім"ї, навіть якщо у ній ще немає дітей, як на картині?
Але найцікавішою була реакція саме на "Спокусу", а особливо на частину, де мужня рука обіймає попу дівчини. Майже усі, хто її бачив, не залежно від віку та статі, сором"язливо хихотіли, як школярі, котрі побачили у щілинку голу ногу гарної тітоньки. Один чолов"яга навіть зауважив, що це порнографія (ну, кому як). Були, звичайно, й ті, кому просто подобався цей сюжет і його виконання, без сором"язливого ховання очей. Напевно, це природня реакція, враховуючи те, що у житті більшості дорослих людей "сєксу не було" і про нього було соромно навіть думати, не те, що говорити. Але я щаслива, що і "Мавка" і "Спокуса" мають своїх поціновувачів, бо це ж прекрасно, коли двоє дорослих закоханих насолоджуються одне одним, коли дівчина усвідомлює свою красу і трішки привідкриває її для оточуючих (хоча красу і еротичність навіть у паранджі не сховаєш). Так хотілось сказати: "Люди, не соромтесь себе! Ви гарні, ви усі еротичні, коли позбавляєтесь своїх комплексів і зачиняєте усі вікна і двері! Любіть своїх коханих, не соромтесь своєї любові!"
Що характерно, такі нейтральні "Полунички" мало привертали уваги, хоч я думала, що саме вони будуть у центрі. Але, очевидно, нам потрібні емоції, живі і нестримні емоції.
Я надзвичайно вдячна Даші, що змогла усе це побачити і відчути. Я ще раз впевнилась, що мої роботи таки подобаються людям і я не даремно переводжу фарбу ))) Це був мій перший досвід участі у фестивалі саме як художника, і, сподіваюсь, не останній!
Немає коментарів:
Дописати коментар