Прощавай, мій шалено-мамський сайт

16 листопада я офіційно звільнилась із попереднього місця роботи, звідки пішла у декретну відпустку. Ні разу не сумніваюсь, що мої роботодавці зітхнули з полегшенням 😀 Їм зі мною було важко працювати, тому що я "грудью йшла на амбразуру" на захист свого дітища.
Ось зараз вирішила відписатись від новин з того сайту. І так чогось зашкребло десь всередині. Так шкода. Хоча я уже відплакала і відтужила за цим своїм витвором. Бо тобуло дійсно моє вибавлене, викохане дітище.



Я любила свою роботу, хоч і подекуди спілкування із користувачами вибішувало до такого стану, що хотілось когось прибити, а після розмови з керівництвом, я в туалеті ледь не розплакалась, від нервового напруження. Але користувачам казала "дякуємо за повідомлення, ми зробимо усе від нас можливе", хоч хотілось волати зовсім інше. А з керівництвом тримала себе в руках і всіляко доводила, що ті чи інші зміни не принесуть користі сайту в довготривалій перспективі.

Я жила своєю роботою. Я всіляко намагалась розвивати, залучати нове і цікаве, моніторила конкурентів і намагалась вивідати, чому у них так, і як нам їх обійти. Намагалась зробити все, для зручності матусь, які користувались нашим продуктом...
Хоч я і прийшла, коли сайту уже був рік, здається, але я з упевненністю можу сказати, що я його створила і виростила. і без мене він доживає свої останні дні.
Шкода бачити, як усі недоспані ночі, старання і вся праця зходить нанівець. Як те, що могло стати надбанням неймовірної кількості людей, стало черговим непомітним чимось.
Шкода.

Я намагалась закривати очі і не бачити, що там відбувається, коли зрозуміла, що все, я нічого уже не зроблю. Я відплакала і відболіла. Це я так думала. Але зараз чомусь все одно гірко...
Там я познайомилась із чудовими людьми. З кимось ми стали жити разом, а з кимось тепер не розмовляємо 😀 Та це життя, дитинко )))

Я вдячна тому досвіду, який у мене з"явився за ті роки, що я працювала над чудовим сайтом для жінок. Це просто неймовірно крута частина мого життя. Я вдячна, що вона у мене була. І хоч як би цього не хотілось, а я відпускаю її.

Я думала, що уже це зробила, але виявилось, що остання ниточка ще тримала. Тепер її нема. Прощавай, мій шалено-мамський сайт, ти назавжди залишишся у моєму серці )))