Якось я готувалась - готувалась і все одно виявилась абсолютно не готовою до усвідомлення того, що у найстаршої Дитини це останій Перший Дзвоник у школі, що це її останній рік у школі і,
напевно, це останній рік вона живе разом з нами. А також, якось не вкладається у мою голову розуміння того, що через рік, у цей час Мар"яна йтиме в перший клас, що вона буде школяркою...
Якось ці два усвідомлення ще не знайшли свого місця у моїй голові. Ніби все розумію, а сприйняти не можу. Бо ж ну не може бути, щоб Настя не ходила в ліцей і не розповідала нам ввечері свої деколи дивні історії; не може бути, щоб Мар"яна не ходила в садочок, а йшла в школу...
Це весь мій маленький і сформований світ руйнується і відбудовується заново уже із зовсім інших конструкцій.
Але то буде аж (або всього лише) через рік. А поки що будемо насолоджуватись тим, до чого ми усі так звикли. Про те, що буде через рік, я подумаю через рік.
Добре, що хоч у Іванки усе стабільно. Хоч якийсь якір у цьому буремному житті ))))
Немає коментарів:
Дописати коментар