Вибір ВУЗу для дитині - мамі видніш?

Колись, за часів початку мого студенства, більшість однолітків йшли вчитись у ті виші, куди їх могли "поступити" мама з татом, або ті, які були найпростші і не дуже затребувані (отже "вступних внесків" або не було, або були мінімальні). Тому, більшість йшла вчитись тієї професії, до якої їм не лише душа не лежала, але й подекуди взагалі не розуміли - для чого воно все.

І от нещодавно, коли зайшла мова із старшою дочкою про те, що ж вона робитиме після 11 класу, я зрозуміла, що майже усі ті мої однолітки, які вчились не на того, кого хотіли, - не працюють по спеціальності....
Я хотіла стати вихователькою - вивчилась на вчителя старших класів 😃 Ніби й близько, але й дуже далеко. Кума хотіла стати слідчим (ідеально для неї) - вивчилась на вчителя математики - за спеціальністю не працює. Ну і далі в такому ж темпі... Навіть є знайомий стоматолог, який на це вчився, бо папа впихнув - і не працює (і Слава Богу!)...
Тому, навіть якщо я і вважатиму вибір професії когось із моїх дівчат не надто перспективним (хоча, звідки мені знати, що буде затребуваним через 5 - 8 - надцять років?), я все одно підтримаю цей вибір, якщо бачитиму, що до нього лежить її душа.
Але на даний момент виходить так, що двоє із трьох (трете ще тільки нерви тріпає професійно), мають на меті втілити майже мої мрії (несвідомо, звісно). Старша хоче стати вчителем (не вихователька, але близько), середня хоче бути художником або кимось, хто з цим пов"язаний (ідеальний варіант)....
Не знаю, що з цього вийде, можливо і нічого і все зміниться різко і кардинально, але поки що я бачу, що вони таки реально йдуть за своїм покликанням. І це настільки круто, що просто не можу передати.
Шкода, лише, що дитячі мрії нашого тата нікому втілити - ніхто не хоче стати професійним футболістом ))) Хоча, є ще найменша, по якій поки що не видно, до чого лежить її душа. І може вона не остання, хто його знає ))))