Хворіти у нашій країні, та й навіть не у нашій - то занадто невдячна справа. І якщо десь закордоном хвороба виливається у фінансові витрати (звичайно, якщо у вас немає медичного страхування), то у нас - це втрата часу, грошей, нервів...
Кожній мамі найважче пережити хворобу дитини, особливо коли це не прості соплі-кашлі, коли потрібно приймати рішення, яке вплине на усе її подальше життя. У ранньому віці це може бути майже гамлетівське питання - вдягати "стремена Павлика" чи не вдягати. Далі, у випадку алергічної реакції майже на усі продукти харчування, велику кількість медикаментів та побутової хімії, у вас постане питання, про майже повне обмеження дитячого і дорослого раціону, лікування лише гарячим чаєм і миття голови лопухами... Або робити це все частково... Або не робити взагалі... А коли виростуть майже усі стаціонарні зуби - вирівнювати їх і одягти дитині на зуби "пластінку" чи не одягати - бо мені ж і без неї добре... І так далі, і тому подібне... Кожна мама може навести безліч таких прикладів вибору, від яких в тій чи іншій мірі залежить подальше життя і здоров"я твоєї дитини.
Але що робити, коли один лікар каже робити процедуру, а інший - не робити. А третій, взагалі, рекомендує робити цю ж процедуру через раз? Кого слухати? Кому довіритись? Бо ж усі три лікарі - вони дійсно професіонали, з рекомендаціями, перевірені "на собі". А у важливому рішенні їх думки розійшлись. Вирішувати лише мамі... І що робити? Бо ж деколи від таких рішень і справді залежить дитяче здоров"я і життя... А якщо це рішення буде неправильним - як ви поясните свій вибір своєму Сонечку, своїй Кровиночці?
Якщо у мами є тато, такий, про яких пишуть у книжках - люблячий батько, чоловік і друг - їй буде хоча б з ким поговорити. І не важливо, чи це тато, який з"явився уже після народження дитини, чи це тато, з яким ви спільно пройшли усю вагітність, пологи, виховання вашого дитятка.Суть одна - проговоривши вголос свою проблему, дуже часто ви проговорюєте і її вирішення.
А що робити мамі, яка одна - однісінька? Що робити, куди йти, де знайти підтримку і допомогу? До кого звернутись, щоб підказали, як буде краще для її дитини?! Ось це є страшною адською мукою... В такі хвилини хочеться зникнути або прокинутись, і щоб усе виявилось сном.
Дітки ростуть, дітки хворіють. Зубки, ручки, ніжки, очки, вушка.... Шкода, але найважливіші рішення у житті дитини приймає мама, яка і сама не знає, а як буде краще. А як його знайти - те найкраще рішення? Що робити, кому довіритись?
Ніякі душевні муки не зрівняються із такими муками вибору. Можливо, найкращим рішенням буде те, що не нашкодить?
Кожній мамі найважче пережити хворобу дитини, особливо коли це не прості соплі-кашлі, коли потрібно приймати рішення, яке вплине на усе її подальше життя. У ранньому віці це може бути майже гамлетівське питання - вдягати "стремена Павлика" чи не вдягати. Далі, у випадку алергічної реакції майже на усі продукти харчування, велику кількість медикаментів та побутової хімії, у вас постане питання, про майже повне обмеження дитячого і дорослого раціону, лікування лише гарячим чаєм і миття голови лопухами... Або робити це все частково... Або не робити взагалі... А коли виростуть майже усі стаціонарні зуби - вирівнювати їх і одягти дитині на зуби "пластінку" чи не одягати - бо мені ж і без неї добре... І так далі, і тому подібне... Кожна мама може навести безліч таких прикладів вибору, від яких в тій чи іншій мірі залежить подальше життя і здоров"я твоєї дитини.
Але що робити, коли один лікар каже робити процедуру, а інший - не робити. А третій, взагалі, рекомендує робити цю ж процедуру через раз? Кого слухати? Кому довіритись? Бо ж усі три лікарі - вони дійсно професіонали, з рекомендаціями, перевірені "на собі". А у важливому рішенні їх думки розійшлись. Вирішувати лише мамі... І що робити? Бо ж деколи від таких рішень і справді залежить дитяче здоров"я і життя... А якщо це рішення буде неправильним - як ви поясните свій вибір своєму Сонечку, своїй Кровиночці?
Якщо у мами є тато, такий, про яких пишуть у книжках - люблячий батько, чоловік і друг - їй буде хоча б з ким поговорити. І не важливо, чи це тато, який з"явився уже після народження дитини, чи це тато, з яким ви спільно пройшли усю вагітність, пологи, виховання вашого дитятка.Суть одна - проговоривши вголос свою проблему, дуже часто ви проговорюєте і її вирішення.
А що робити мамі, яка одна - однісінька? Що робити, куди йти, де знайти підтримку і допомогу? До кого звернутись, щоб підказали, як буде краще для її дитини?! Ось це є страшною адською мукою... В такі хвилини хочеться зникнути або прокинутись, і щоб усе виявилось сном.
Дітки ростуть, дітки хворіють. Зубки, ручки, ніжки, очки, вушка.... Шкода, але найважливіші рішення у житті дитини приймає мама, яка і сама не знає, а як буде краще. А як його знайти - те найкраще рішення? Що робити, кому довіритись?
Ніякі душевні муки не зрівняються із такими муками вибору. Можливо, найкращим рішенням буде те, що не нашкодить?
Немає коментарів:
Дописати коментар