І знову 1 вересня...

Якось я готувалась - готувалась і все одно виявилась абсолютно не готовою до усвідомлення того, що у найстаршої Дитини це останій Перший Дзвоник у школі, що це її останній рік у школі і, 

Італія для старших Дівчат

Дивлюсь на останні події в Україні і в світі, та все більше розумію, що правильно зробила, відправивши Двох старших дівок в автобусний тур закордон. Так, на двох вийшло для нас таки дуже затратно і ми цей борг будемо віддавати як мінімум рік. Але воно того варте.

Перемишль для двох

Що ж, я зробила неймовірне - залишила дітей і без них вирушила у невеличку подорож. Угу, удвох із чоловіком. Без дітей. Зовсім. Навіть найменшу не взяли. Взагалі... Самій не віриться...

І про прививки...

Я засмучена і мені потрібно виговоритись. Я довго ніяк не коментувала будь - які пости на цю тему, бо ну вже дуже вона "срачиконебезпечна". Але окрім виговоритись мені потрібна порада. Хто ще не здогадався - сум мій пов"язатиний із прививками...

Моє маленьке

Не знаю, як ставляться/реагують батьки на дорослішання єдиної дитини (мені цього не довелося пережити), бо коли дітей двоє чи більше, усе відбувається саме собою. 

Вибір ВУЗу для дитині - мамі видніш?

Колись, за часів початку мого студенства, більшість однолітків йшли вчитись у ті виші, куди їх могли "поступити" мама з татом, або ті, які були найпростші і не дуже затребувані (отже "вступних внесків" або не було, або були мінімальні). Тому, більшість йшла вчитись тієї професії, до якої їм не лише душа не лежала, але й подекуди взагалі не розуміли - для чого воно все.

У мене з вікна, що на кухні, видно Ліс.

 Ліс прямо за парканом. Вікно - одразу над мийкою. І кожного разу, як я щось мию - дивлюсь на Ліс.
Ще рік-пів року тому між парканом і Лісом була грунтова дорога. Але вона зникла. Її забрав собі Ліс. Тепер він починається одразу за нашим парканом із маленьких і гнучких кущиків.

Дитячий майданчик - дитяча мрія )

Колись давно у мене був бложик, слоганом якого було: "Мрії мають здійснюватись, а дитячі тим більше". Бложика давно немає, але слоган мені співзвучний і досі. Добре, що є люди, які вміють здійснювати чиїсь мрії.

Всього лише 29 червня, а вже пахне осінь...

Надворі пахне осінь, не зважаючи на те, що зараз лише червень... І я інстинктивно починаю гтуватись д наших днів народження, бо у нас лише Іванка нормальна - всі інші народились восени 😀

Море кольору Іванчиних очей

Є море кольору Іванчиних очей. Ось саме так і ніяк навпаки. Море кольору Іванчиних очей.

Як відчути себе в приміській електричці, коли ти летиш міжнародним авіарейсом?

Вам має випасти щасливе місце позаду невеличкої сімейки із мами, тата та дитини. І ось, як тільки

27 травня 2019 - усе буває вперше

#Село_і_Люда
Минулий рік, цей і ще (підозрюю) наступний, у нас багато чого буде вперше.

Початок весняно-польових робіт у травні 2019

Сезон #село_і_Люда в самому розпалі. Якщо минулого року я садила все підряд на "а що виросте", то цього року все було з прорахунком і розподілом по грядочкам.
Отже, на сьогодні посаджено і зійшло: