Як вийти з декрету на роботу

Думаю, це питання хвилює не одну маму. "Виходити чи не виходити на роботу?", "Якщо виходити - то як?". Легше, якщо з декрету ти йдеш на своє ж місце роботи, де все знайомо і мало що змінилось за тих два-три роки. А от якщо потрібно виходити з декрету в "нікуда", на нове місце, до нових людей... Це викликає саму справжню паніку. І що з цим робити?

Діти і стоматолог

У нас вчора був дуже важливий день - Мар"яна вперше ходила до стоматолога на огляд. Старші Дівки теж були, але їм уже не вперше, тому це не так цікаво. Хоча, як виявилось. останній раз ми там були півтора роки тому. Я сама здивувалась, що так давно.
 Мар"яна не дуже любить розмовляти чи йти до чужих людей. а тим більше, до незнайомих та ще й лікарів. Якщо чесно, то вона усіх людей недолюблює )))) Ну, в крайньому випадку, у неї такий вираз обличча. Тому я і не дуже сподівалась, що у стоматолога у нас все пройде чудово. Хоч десь там глибоко в середині і жевріла така надія. Адже у Насті з Іванкою все було просто ідеально.

Скоро почнеться новий навчальний рік...

До початку нового навчального року залишилось зовсім мало. Літо пролетіло, як завжди, просто блискавично.
Але якщо я минулого року раділа початку навчання, то цього року якось не дуже. Хоча мої дівки уже із задоволенням би пішли по школах. Та я думаю, що це не стільки справжнє бажання вчитись, як просто знудились вдома, хочеться уже зустрітись з друзями - однокласниками, поділитись враженнями, попліткувати з подружками, людей подивитись - себе показати (с). Вистачить цього, максимум на два - три дні. Потім бажання йти до школи перестане бути таким палким.

Хочу працювати у книгарні

Я багато читаю. Навіть не так, - я БАГАТЕРНО читаю. Скільки себе пам"ятаю, то завжди читала і хотіла стати "воспітатєлькою". Ну, з роботою мрії не склалось, а от читати я не перестала.

І знову про літній табір - разом чи окремо

Так сталось, що з старшими дівчатами, коли вони були маленькі, ми певний час жили втрьох - я і вони.  Звичайно, я могла розраховувати на допомогу своїх батьків і брата, коли дуже треба, але не постійно. Бо ж я дітей народжувала не для них. Тож, у більшості випадків, ми з Дівчатами скрізь були разом - я і двоє моїх дітей. Обох брала з собою у подорожі, обидві спали зі мною в одній кімнаті, періодично, обидві спали зі мною в одному ліжку, обидві ходили разом зі мною в гості і т д. Тобто, вони скрізь були разом.  Якщо бабуся хотіла взяти когось до себе на ніч - то тільки обох. Якщо хтось хотів повести дівчат десь на прогулянку - то теж, тільки обох. Або обидві, або нікого.

Завершення ГВ: три історії однієї мами

Сьогодні уже тиждень, як ми з Мар"яною завершили грудне вигодовування. Мар"яні на сьогодні 2 роки та 9 місяців. Коли ми завершили гв з Настею, їй тоді було 1 рік і, напевно, 8 місяців. З Іванкою це сталось у її 11 місяців, і, скоріше за все, це було рано, але не за моєї волі.
Усі три рази були різними, хоч одна і та сама мама. Але ж діти то різні.

І знов про садочки

У нас близько до будинку, "в шаговій доступності", є 4 садочки - два за 300 метрів, два десь за 700. Тобто, при виборі садочка для дівчат, питання віддаленості взагалі не стояло. Але, це дуже різні садочки. Ззовні вони майже ідентичні, але от всередині...Я колись уже писала про те, як варто обирати садочок для свого малюка (можна почитати ось тут). Писала про власний досвід, тобто як я сама обирала садочок.
І вчора, через 11 років, я вкотре впевнилась, що взагалі ні разу не шкодую про свій вибір.
Поясню.