Святвечір та Різдво

Колись, у дитинстві, я дуже чекала Нового року. Тоді був повний стіл усіляких смачних наїдків, можна було не лягати рано спати, були подарунки, які якимось незрозумілим чином з"являлись під ялинкою, хоч ми усі дружно дивились на салюти у вікні... Різдво в той час було не зовсім зрозумілим святом, але навіть тоді з якоюсь незрозумілою і таємничою енергетикою. Зараз, чи то через дорослішання, чи то просто часи інші, але пріорітети змінились.

Довгі, дооовгі, дуже дооовгі свята

Мені не подобаються довгі свята. Я від них уже втомилась. Ні, я щаслива, що у мене всі вдома (сама дивуюсь), я їх усіх бачу, контролюю хто, куди, чого і для чого, і не хвилююсь, що хтось не одягнув шапку, а хтось не взяв обід, бо вирішив худнути. Але коли вони усі дуже довго вдома - це втомлює.  Я не розуміла, чому так і це мене збивало з пантелику і дратувало. Та, здається, я змогла знайти причини своєї "нелюбові" довгих зимових свят і, можливо, що з цим робити.

Рецепти страв до святкового столу

Думали ми гадали, що ж то такого приготувати на святковий Новорічний стіл, бо щось кожен хоче своє. Мама хоче піцу й пиво, Насті та Іванці байдуже що, або був салат з крабових паличок та олів"є, татові теж байдуже, аби були печені курячі крильця в гірчично - медовому маринаді. Одна Мар"яна нічого не просить окрім цукерок і мандарин. Тому самими бургерами не обійдемось. А щоб не шукати довго по всіх усюдах рецепти потрібних страв - зберемо їх усі ось тут. Отже:

Діти, гроші, Новий Рік

Ми живемо у матеріальному світі. Усе, навіть те, чого, здавалося б, не купити за гроші, все одно залежить тією чи іншою мірою від вашого фінансового становища. Як кажуть, де б ти не плакала, сльози все одно будуть мокрі, але краще плакати в приватному літаку по дорозі в Майямі, ніж в однокімнатній "хрущовці" без грошей. Ну, якось так. Ні, я не применшую вартісність духовного в людині, це навіть не обговорюється. Але коли надходить час свят, і ви розумієте, що вашої любові вистачить на багатьох, а грошей на подарунки, які чекають діти, замало - то тут уже не до духовного.

Сімейне свято "В Країні Новорічних Мрій" і мама співорганізатор

Емоції трішки вщухли, руки уже майже не трусяться і ноги майже не болять. Отже, можна підвести підсумки нашого Сімейного свята"В Країні Новорічних Мрій", яке створювали Vin PartyФон та babyevent.com.ua

У мами є друг, його звати просто Міша

У мами є друг, його звати просто Міша. Скільки я його знаю, він ледь не кожного року знаходить у себе якісь нові таланти. Чим він уже лиш не займався, що не робив. А ось цього року (здається), почав майструвати невеликі і великі поробки з дерева. Звичайно, то було для себе, ну і для близьких. Йому й самому було цікаво подивитись, а чи зможе він зробити це, а ще оце, і оце. Це як у мене з малюнками. Кожного разу беручись за нове полотно, мені і цікаво і страшно - а чи зможу я. Ось так і він.

Так от. Одного чудового дня, мені захотілось, щоб у Мар"яни був столик. Такий маленький, як в садочку. І стільчики. Бажано два, бо до нас же ще Святослав приходить - щоб обоє могли сісти. Бо як це - у Насті з Іванкою є стіл із стільчиком, а у Мар"яни нема. Але в мами є друг Міша! "І тут Остапа понесло"(с)....

Коли мама як спустошене горнятко...

Бувають такі моменти в житті, коли ти не хочеш, щоб новий день починався. Коли ти відкриваєш очі зранку, і хочеш назад їх закрити і знову заснути, щоб день проминув в одну секунду. Коли ти дивишся на своїх дітей, ти їх любиш. ти їх просто безмірно любиш, але от в цей самий момент ти нікого, навіть їх бачити не хочеш. Ти не хочеш ні штанці зацюрені змінити, ні годувати, ні пожаліти, ні вислухати, що було у школі. У тебе не залишилось нічого. Ти пуста.

В такі моменти важливо зрозуміти, що якщо зараз з цим щось не зробити - то стане лише гірше. Ти не зможеш стриматись від крику, ти не зможеш стриматись від того, щоб не дати підсрачника... Ти просто можеш зірватись і натворити багато усього непотрібного.

В такі моменти я просто йду з дому. Я викликаю нашого тата з роботи і йду з дому. Я люблю своїх дітей, я люблю свого чоловіка, але, напевно, я не достатньо люблю себе. Мені вистачає клепки, коли я відчуваю, що вибух просто неминучий, зізнатись у цьому і відійти подалі від тих, кого я люблю і хто мені дорогий.