Я не люблю 1 вересня і школу. Ось ці всі вставання о 6 ранку, уроки, батьківські збори, здайте гроші , Ви не здали гроші, ремонти і т.д. - усе це просто вбиває мене на повал.
Але так було не завжди...
Але так було не завжди...
Колись була молодша школа і чудовий класний керівник, домашнє завдання на продльонці і адекватні батьки (з останнім, правда, у однієї ще з 1 класу проблеми).
І я не розуміла, чому батьки так не люблять початок школи і навчання. Але зараз я усе це розумію дуууже добре.
І мене не стільки турбує саме навчання, як те, що потрібно прокидатись дуже рано (діти невисипаються), обіди або ніякі, або їх зовсім нема (харчуються аби як) тощо. Окрім цього потрібно пам'ятати, що у мене два підлітки, і для них важливий зовнішній вигляд. І форма тут не рятує ніразу, бо: блузочки, взуття, верхній одяг, сумка/рюкзак, телефон, нафарбована/зачіска і купа усього іншого, що, насправді, не має а ні найменшого значення...
І хотілося б себе заспокоїти, що треба потерпіти ще пару років, але згадую, що Мар'яні теж треба буде йти до школи. Та тішу себе думкою, що Мар'яна уже буде вчитись в іншій, новій Українській школі. Але як згадаю про людський фактор, так і розплачусь....
Немає коментарів:
Дописати коментар