Подорож з дітьми на море автомобілем

От ми і повернулись у нашу маленьку шпаківню. Сьогодні зранку нас не вітало море і ми не порпались  піску, намагаючись його втіхаря наїстись. У мами таки не витримали нерви і вона за день зібрала усіх дітлахів, усе своє шмаття, "нажитоє непосільним трудом" і гайнула на море. Звичайно, Затока, то є Затока. Але і такої подорожі багато хто з матусь і татусів бояться. Бо ж: дитина маленька, а дорога довгенька, а що, як буде холодно/жарко, а що, як дитинча буде води боятись, а що як сонце пектиме, а що як.... і т д і т п. На справді, боятись абсолютно нічого - ви ж не на безлюдний острів їдете....



Отже. Мама усе вирішила за лічені хвилини. Татові залишалось лише змиритись і допомогти доїхати до місця призначення. Якщо хтось там боїться їхати з такою маленькою дитиною, як наша Мар"яна, в подорож, то я не боялась зовсім. Очевидно, моїм мізкам уже просто крайнеобхідним була ця подорож, і усі страхи просто заховались десь дуже далеко.

Збори.
Збирались ми дуже швидко. Настя з Іванкою зібрали свої речі в окремий чемодан по завчасно виданому списку. Мені залишилось лише перевірити, чи усе взяли, гарно втрамбувати і зачинити чемодан. Мар"янчині речі збирались іще швидше. Відклалось в сторону те, що потрібно вдіти на ранок, один памперс+вологі серветки+пеленка+бублики+водичка+іграшки, а усе інше просто взяла усім гамузом і склала в чемодан. Половина, із тих речей, виявилась непотрібною, але то таке. Мамі дісталось 2 футболки, нічна сорочка, спідня білизна і шорти. Кофту позичала у Насті, уже на морі, коли ввечері було прохолодно.
Потім зібрала усі наші "мильно-рильні" засоби. У Мар"янки тут виявилась аж одна баночка мила )))
Також не забули взяти із собою аптечку на усі випадки життя. Особливу увагу потрібно звернути на засоби від кишкових інфекцій (смекта, регідрон, ніфуроксазід, мезим, вугля...)
І, обов"язково, купальники і рушники.

Також з вечора було наготовлено їжу в дорог, бо ж лише варто поїхати - так зразу прокидається звірячий апетит. Ми брали по два бутерброди з ковбасою і сиром кожному, термос з кавою, воду,печиво, огірк-помідори, хліб і сардельки.

Дорога.
Ми вирішили їхати автомобілем, так як речей багато зібралось, квитки на поїзд "на завтра" шукати уже було ніколи і була така можливість.
Не буду брехати, що з малявкою 8 місяців дуже легко їхати 7 годин. З Настею і Іванкою на багато легше. Вони дорослі. Їм можна пояснити, та і вони самі уже розуміють, що раз за вікном не видно моря, значить ще не приїхали. А Мар"янці було по-барабану, що там за вікном. Хоч вона і спала трішки, але не стільки, як було потрібно. Усього два рази по 40 хв - годині. Можливо, проблема була у відсутності вільного місця, адже на задньому сидінні були двоє дорослих дівчат і я з Мар"яною на руках. Коли вона заснула, то було б бажано її покласти, щоб вона мала можливість повернутись, перевернутись, а не затерпнути в одному положенні. А такої можливості не було. Тому, якщо у вас одне дитятко, або двоє не дуже великих - можете їхати звичайним легковим авто без вагань. А коли уже більше - то варто подумати, напевно, про інший спосіб. Або більшу машину.

Море.
Море Мар"янці, яке вона бачила вперше, дуже сподобалось. Вона із задоволенням рилася у пісочку і намагалась махати лопатками/ситечками. Вона гарно хлюпалась у водичці і ловила хвилі ніжками. Вона пищала від радості кожного разу, як ми виходили на пляж. Це було просто море радості і емоцій. Тільки заради усього цього потрібно було "псіханути" і поїхати.
Дорослим дівчатам теж було добре, але їм у пісочку гратись не дуже хотілось. Вони б і з води не вилазили, якби я дозволила. Але і жабенятам потрібно виходити на берег і грітись. Звичайно, не обійшлося без занудства (мені нудно, а що мені робити, а я хочу купатись, а я не хочу загарати, а тут не те, а тут не так...) Та це було швидше для "так годиться", ніж дійсно. щось було не так.

Засмага.
Мар"янка, як найменшенька, завжди була у панамці і майже завжди у футболочці, також я мастила їй кремом від засмаги ручки. не хотілось, щоб таке маленьке Кошенятко та й отримало сонячні опіки. Тому тут було краще "перебдеть", ніж "недобдеть". Дорослі дівчата теж мастились і від засмаги і після засмаги, але в основному плечі і спину.

Погода нас тішила. Майже увесь час було тепло і сонячно. На останок, море не хотіло нас відпускати, тому почався дощ і сильний вітер. Ми теж сумуватимемо за морем. Не дивлячись на те, що ми нещодавно повернулись, мені уже не вистачає ранкового шуму моря, вечірньої прохолоди і просто відчуття, що воно поруч. Я не знаю, чому, але гори не змогли мені замінити море. І я і далі мрію про свій будиночок на березі моря, куди ми зможемо виїжджати з дівчатами на початку червня і повертатись звідти лише на початку навчального року.

І "мораль сей басни такова".
Боятись подорожей з дітлашками зовсім непотрібно. Головне налаштуватись на позитив, вирішити, що для вас важливо і передбачити це (душ і туалет в номері чи на поверсі, до моря відстань, харчування самостійно чи в кафе...). На далекі відстані варто їхати так, щоб усім було достатньо місця для того. щоб поспати. Тобто, якщо у нас троє діток, то нам для комфортного пересування потрібен або мінівен, або потрібно обрати інший спосіб подорожувати (наприклад, поїздом). І насолоджуватись відпочинком ))))