Прочитане за липень 2018

Ще майже вчора тішились, що нарешті прийшло літо - а уже серпень. І залишився лише місяць до того часу, коли потрібно знову йти в школу. Цей факт чомусь зовсім не тішить, не дивлячись на те, що до школи йдуть мої діти, а не я. Та "про це я подумаю завтра" (с). А сьогодні я розкажу, що ж цікавого було прочитано за липень.

1. Сара Воган "Анатомія скандалу"

Якщо ви думаєте, що випещеним дружинам можновладців живеться як в раю - то ви помиляєтесь. І якщо у всіх нас є "скелети в шафі", то у них - цілі кладовища.
Софі - дружина амбітного і багатообіцяючого конгресмена Джеймса. Здається, їхньому життю можна лише позаздрити. Але раптом, Джеймса звинувачують у згвалтуванні. Звичайно, нікому не хочеться вірити у таке про свого чоловіка. Але раптом це правда. Та ще й адвокат обвинувачення видається знайомим. До чого б це?
Цікавий психологічний детектив із доволі несподіваною розв"язкою. Хоча, деякі моменти можна було прогнозувати з самого початку. 

Раджу.

2. Марина та Сергій Дяченки "Мігрант"

Твори цього подружжя завжди обіцяють цікаві історії, незвідані світи і надзвичайний сюжет. 

Мігрант - це історія справжнього мігранта. Правда не з однієї країни у іншу, а з Землі на іншу планету, час, простір. І все було б дуже банально, якби не втрата пам"яті про два останні роки життя. Тож Андрій Строганов (мігрант) не пам"тає ні чому він мігрував, ні для чого, ні що сталось із Землею. Але ми, люди, надзвичайно допитливі, і навіть коли нам кажуть - покинь, не шукай приключки на свою голову, ми все одно продовжуємо шукати. Бо може там сталось щось надзвичайно важливе. А тут ще й у нової домівки виникли проблеми. Можливо, варто забути про Землю (від добра ж то, добра не шукають), і допомогти своїм новим однопланетникам?
Такі питання так важко вирішити. І до останнього сам не знаєш, що обереш.

Надзвичайно цікавий сюжет, динамічний розвиток. Повно моментів, про які варто задуматись навіть не мігрантам. Раджу.

3. Давід Лагеркранц "Дівчина у павутинні"

Спочатку я подумала, що це жахи, про якогось монстра, що заплутав у павутинні дівчину і мучить її. Але виявилось усе набагато банальніше. Це історія про дівчину-хакера, про дівчину, яка майже живе у павутинні інтернет-простору.

Детективна історія про Співпрацю журналіста. дівчини -хакерки і секретних агентів у розшуку і викритті керівників кримінальної імперії, які ховаються за псевдонімами і їх ніхто ніколи не бачив вживу.
Дуже цікавий і швидкий розвиток подій. Неперевершена і несподівана розв"язка.

Раджу.

4. Річард Метісон "Я-Легенда"

Одразу скажу, що я дивилась, як і всі, вільм "Я-легенда" з Віллом Смітом, але не пам"ятаю, що там і до чого було. Тому порівняти, окрім як зовнішність головних героїв, не зможу.

А от головний герою у фільмі і в книзі - то дві різних людини ))) Почнемо з того, що у книзі Роберт Невіл - білий, голубоокий блондин. Вілл Сміт, звичайно, красунчик, але трішки не той типаж ))) От і все, в чому я можу порівняти фільм із книгою.
Сюжет книги.

Невідомо чому, усе людство захворіло на невідому хворобу, в наслідок якої перетворилось на вампірів. Лише головний герой має імунітет. Він втратив усю родину через цю хворобу. Але не полишає наміру знайти причину і лікування. А також, сподівається знайти ще хоч когось, хто не заразився. 

Скажу чесно, я взагалі не сподівалась на таке завершення цієї історії. До останньої крапки думала, що "ось зараз усе виявиться не так." Але автор вирішив, що саме так і має бути.
Ну що ж, так то так.
Раджу.

5. Роберт Шеклі "Злочинна цивілізація"

Мені не було чого читати і я порилась у батьківській бібліотеці. Там, правда, більше російськомовних детективів (правда якісних, а не якась там донцова), але і фантастика трапляється.

Так от. Головний герой приходить до тями на космічному кораблі. Ні хто він, ні як сюди потрапив і чому - він не пам"ятає. Спочатку він вирішує, що то лікарня. Але, через певний час, наглядач йому пояснює, що це в"язниця і вони прибули на планету - в"язницю, де живуть самі злочинці.
Згодом головний герой згадує своє ім"я і за що його засуджено. Але сам момент злочину згадати не може. Тож поступово, шукаючи відповіді на свої запитання, він опиняється у складі таємної організації, яка планує повернутись на Землю і вияснити, чому ж їх вислали і як повернутись назад. Йому вдається дізнатись відповіді на усі його питання. Але, можливо, було б безпечніше для його життя, щоб він ніколи не знаходив тих відповідей?

6. Роберт Шеклі "Координати чудес"

Навіть і в космічних комп"ютерів бувають збої і, як наслідок, посилку отримує не її власник, а пересічна людина із Землі. І, можливо, варто було б здивуватись, перелякатись і відмовитись від того, що явно тобі не належить. Але, як я уже казала, люди надзвичайно допитливі і сунуть свого носа, куди не просять. І так наживають неприємностей і багато цікавого досвіду. А ще, так можна почати подорожувати по всесвіту, шукаючи шлях додому. Чи варте було одне другого?

Ці дві повісті - надзвичайно цікаві! Не знаю, де мої батьки купили цю книгу, але думаю, що то було з-під поли і втіхаря. Бо таку красу навряд чи продавали без цензури.

7. Віктор Савченко "Тільки Мить"

Як я уже казала, я періодично риюсь у батьківській бібліотеці, шукаючи щоб почитати. Деколи знаходжу щось цікаве і невмируще, а деколи доволі непогані потуги радянської літератури.

До таких потуг і віднесу цю книгу.
Навряд чи ви коли-небудь захочете її прочитати, але я прочитала - то розкажу.

Радянські вчені сконструювали машину часу. Причому не завдяки допомозі влади, а "вопрєкі". Усі "поклали око" на гарно оснащену лабораторію, яку можна використати і як цілком автоматизовану дачу, і як виставковий майданчик для іноземних гостей ("подивіться, як у нас все зашибісь"), Але були ще люди-ентузіасти, які займались наукою, а не інтригами.

Тож, винайшли вони машину часу і опинились у далекому минулому. Так подорожували-подорожували і не помітили, як закінчилось пальне. А з листя папороті і яєць динозавра пального не вичавиш. Як же подати звістку до колег у майбутнє? Як подати сигнал?
Загалом, якщо не звертати увагу на партійність і радянські умовності, то історія дуже навіть цікава. Але, напевно, ось цей "радянський колорит" і додає певну родзинку до звичайної фантастичної історії.

На даний момент я читаю перший том Лавкрафта. Ще не дочитала, тому про нього буде уже наступного місяця. Усім гарних днів і ночей і до зустрічі )))