Чомусь раніше не помічала, та й навіть не думала, що насправді бувають ось такі порожні життя. Можливо, тому що завжди була в русі, в пошуку, в розвитку, наповнюючись усіма фарбами життя. І люди оточували такі ж.
Зраз довелося трішки стишити свій темп життя, Лишень трішечки і не на довго, але якраз вистачило для того, щоб побачити, як можна безцільно "профукувати" своє життя.
Здавалося б, ось море, пляж, пісочок. "Ви багато працювали цього року, тепер прийшов час відпочити"(с). Сонечко ніжно пестить, море шепоче, вітерець куйовдить волосся (коли не засипає очі піском ))) Заради цього і приїхали до моря. Але наші сусіди по відпочинку чомусь так не вважають. У них як десь в обід вмикається телевізор - так і в 10 вечора вимикається. І сидять вони, бідолахи, в номері, сміються із нікчемних жартів, дивляться якісь серіали... Мама з сином ще ходять кудись купатись періодично. Щоб тато вийшов з номера ми бачили один раз.
І прямо шкірою відчуваєш усю приреченість і пустопорожність такого життя... Сірість, безвихідь, безнадія... Чомусь, коли зустрічалась з ними хоч поглядом, мене аж пересмикувало. Як ніби мене торкалось щось сіре, вологе і липке ... Бррррр... А вони цього навіть не помічають... Чи, можливо, вважають себе єдино нормальними? Телевізор, кімната, ліжко... Брррр...
Я цього не розумію і не хочу розуміти! Дякую своїм батькам, які ніколи не дозволяли сірості і порожнечі захопити нас. Що дозволяли ЖИТИ і прагнути чогось більшого і кращого.
Мої дівчата також не зрозуміли тих наших "сусідів"... І я буду намагатись дати їм розуміння того. що світ цікавий і різнобарвний, що життя має безліч варіантів і кольорів. І не дозволю сірості вкрасти у моїх дітей барви життя!
(і таки да - телевізор, то ЗЛО)
Немає коментарів:
Дописати коментар