Вагітність і подорожі, або Одне іншому не заважає

Багато хто в декреті знаходить своє справжнє захоплення, яке потім стає справою усього життя, що приносить не лише фінансове, але й моральне задоволення. Я якась непостійна - то у мене журналістика "на все життя", то уже я продавець реклами, то редактор... Але паралельно з усім цим я подорожую. І не важливо - вагітна чи ні, маленька дитина чи ні... Деколи мені просто життєво необхідно кудись поїхати, інакше починається депресія. Але при вагітності усе не так просто.

Перший, у маленькому дитячому житті, сніг

От і порозходились усі по справам - дорослі Дівки в школу, тато на роботу, кицька спати... Залишились лише ми з Мар"янкою... А за вікном сніг... Перший у маленькому Мар"янчиному житті сніг... Вона ще не розуміє, ще навіть і не бачить його, але я впевнена, вона відчула ту радість, з якою Настя з Іванкою побігли із тепленьких ліжок дивитись у вікно, коли почули, що надворі сніг; вона відчула, як татові не хочеться виходити в холод; вона відчула мамин мимовільний сум за спогадами про перший сніг...

Пологи - кожен раз, як вперше

Я щаслива. Напевно, про це не можна говорити вголос, про це бажано мовчати тихенько і насолоджуватись цим неймовірним відчуттям, яке так легко налякати... Було і боляче, і страшно, і радісно... Все було, поки народжувалось наше маленьке Щастячко.

Осінь прийшла - дощі принесла

Якось зовсім непомітно літо змінилось на осінь. Ось уже і вересень незабаром скінчиться, а все одно якось не віриться, що скоро уже і листя опаде, і сніг за вікном кружлятиме... Хоча осінь - це надзвичайно цікава пора року - разом з нею починається навчальний рік, змінюється погода і чомусь завжди починаєш замислюватись над своїм буттям... Ця осінь у нас буде зовсім не схожою на усі попередні. Принаймні, усі події вересня вказують саме на це...

Як зважитись на народження дитини... ще раз...

Здається, усе це починалось в якомусь іншому житті, коли ніхто навіть уявити не міг, що ми будемо жити у військовий час, чекатимемо звістки із фронту та ховати наших героїв. Усі ми тоді жили сподіванням, що ось закінчиться зима, ми переможемо, відстоїмо своє право на краще життя і зможемо зустрічати весну та насолоджуватись літом... Але сталось так, як сталось... Хоча ми зараз не про це. Ми про те, що не зважаючи на усі події в нашій країні, жінки вагітніють, а дітки народжуються. У когось перше, у когось друге, а нам вищі сили вирішили подарувати третє, не дивлячись на такий не легкий час....

А на моїй землі іде війна...

Кожен день починається з ранку, а ранок у нас починається із перегляду новин - чи всі живі, чи усі здорові... Але рідкісний ранок дозволяє зітхнути з полегкістю - усе спокійно... Краще сказати, один із 50...

Паралельна реальність або а якби зробити все навпаки?

Чомусь заполонили мою голову думки про те, а що якби... Якби я тоді пішла не туди, а туди; якби сказала не так, а інакше; якби зробила не те, а інше.... Розумію, що можливо було б усе набагато гірше (а може краще), що не було б того, що є4 і що подивитись, хоч одним оком, а що було б, просто неможливо... але...