Настя народилась в жовтні. Трішки пізніше від Мар"янки. Тому її найперший сніг чомусь не запам"ятався. Можливо тому, що мама тоді сама була, як нашугана дитина. Але уже перший сніг у Настіному більш-менш свідомому житті, запам"ятався теплом і радістю від того, що прийшла зима )).
Ми винаймали квартиру, чуже місто, чужа країна... Ми лише з Настею удвох. А за вікном вечір. Взявши Настю на руки, я підійшла до вікна, а там летить лапатий сніг!!! І чомусь стало так радісно, захотілось співати і танцювати. З того щастя, я розповідала Насті, що це сніг, він холодний, і ми будемо кататись на саночках, і ліпити сніговиків, і скоро Новий Рік і Різдво!!! Такого щастя, як у той вечір, я не відчувала давно... Шкода, що моя Найстарша Доросла дівчинка уже не пам"ятає, як дивилась тоді на маму величезними очима і не розуміла, що я з неї хочу. Але я дуже сподіваюсь, що їй тоді теж стало радісно, як і мені...
Іванчин перший сніг був теж веселим і смішним. Це ще раз доводить, що вона таки Чарівна Дівчинка ))). Ну яка дитина ще може перелякатись снігу? Тим більше, коли народилась у -20, у заметіль, та ще й коли надворі лежали кучугури снігу по пояс дорослій людині?
А Іванка змогла ))). Їй було майже рік, ми вийшли на прогулянку вдень. Вона сиділа, одягнена у рожевий комбінезон, велика, як ведмежа. Ось таке рожеве, щокате ведмежа. З ясними голубими очима. І дивилось на світ. І тут пішов сніг. Гарний, великі сніжинки кружляли, так і чекаючи, щоб їх ловили на язик, на рукавички, на пальці. Сніг ставав густішим, сніжинок все більше... І Іванка почала плакати. Ні, у неї почалась істерика, коли щось холодне і дивне, чого вона ще не бачила, впало їй на носика ))) Ніякі розповіді, що це сніг, що це весело, що це гарно - не допомогли. А мені було так смішно і шкода її водночас ))) Таке маленьке, щокате і рожеве, злякалось пухких білих сніжинок... І плач тривав, допоки ми не сховались під дахом під"їзду. Зрозумівши, що на неї нічого не падає, Іванка трішки заспокоїлась, і повністю зітхнути з полегшенням, вона змогла лише вдома, де їй точно нічого не загрожувало.
Мар"янчин найперший сніг вона не запам"ятає. Адже їй ще навіть місяця немає... Але це її перший сніг. А вона собі тихенько спить і сопе малесеньким носиком. Вона ще не знає, що перший сніг - це наближення зими, теплого чаю під ковдрою, коли надворі тріскучі морози; це наближення Нового Року з Дідом Морозом і подарунками; це хвилювання - а що ж принесе мені Святий Миколай, різочку чи носочки?; це очікування Різдва у великому родинному колі, із Кутею, квоканям та дідом, що ховається за пиріжками... це багато теплих та чуттєвих вечорів, холодних білих днів із купанням у снігу...та нових спогадів...
Але у Мар"янки це усе ще попереду... Як і у Насті та Іванки... ще буде багато чудових днів, які згодом стануть спогадами, зігріватимуть теплом... І сподіваюсь, ці спогади будуть лише приємними, які будуть пахнути бабусиними пиріжками, маминим теплим супом, шелестітимуть прикрасами, та пронизуватимуть неймовірним очікуванням дива...
А Диво прийде обов"язково... Бо мрії мають збуватись, особливо дитячі...
Немає коментарів:
Дописати коментар