Що вміє дитинка в 11 місяців?

Очікування цього дня, коли Мар"янці виповниться 11 місяців, мене хвилювало не менше, ніж очікування її Першого Року. Це як чекати на четвер - ось завтра уже п"ятниця і потім вихідні. Тобто, залишилось уже зовсім трошки, останній ривок, і все - Мар"янці буде рік. Але поки до цього ще місяць (уже, на справді, трішки менше), можемо підсумувати - що ж таки вміє наша дитинка в 11 місяців.

Розлучення - як жити далі?

Просто - брати і жити. І хай мене пробачать ті жінки/чоловіки, які зараз саме переживають наслідки розлучення, але це не кінець світу, не закінчення життя і не привід для істерик. Ха, це я уже зараз можу так говорити, бо усе давно пройшло, бо життя повернуло так, що таки то "було краще для усіх". Але пережити то можна.

Що вміє дитина у 10 місяців

Наша Мар"янка стала подорожувати ще задовго до свого народження. І як тільки випала можливість після народження, вона продовжила збільшувати цей чудовий досвід. Звичайно, не без допомоги мами. У свої 10 місяців вона уже була на морі більше, ніж її мама у свої 10 років. Але це далеко не перше і не найголовніше досягнення дитини у 10 місяців.

Літній дитячий табір або як мама страхів натерпілась

Довго я не наважувалась відпустити своїх дівчат від себе далі ніж на 100 метрів. Навіть уже наша бабуся з мене сміялась, що я разом з ними і заміж повиходжу, щоб не відпускати. Але, врешті решт, усе буває вперше. І от, мої дівчата поїхали до літнього дитячого табору десь під Івано-Франківськ.

Як правильно виховувати дітей - або ці важкі підлІтки

Як виховувати дітей - я не знаю. Цього, напевно. ніхто не знає... Окрім тих, у кого дітей ще немає ))). Та і я теж, гарна, - якщо чужа дитина і ситуація, то я все знаю і все можу, і зробила б ось так і ось так, і все. А коли свої - то і так не так і сяк не так....

Що вміє дитятко в 9 місяців

Наша Лялічка росте і кожного дня дізнається щось нове і цікаве. А разом з нею і ми вчимося помічати чарівність того, що нам же почало здаватись буденністю.
Отже:

"Пусті" люди

Чи то було чи не було, а жила собі сім"я. Отако вони породились, поженились, народили дитинку і вмерли. І поховали їх. А після них не лишилось нічого. Порожньо. Навіть згадати немає чого. І син їхній продовжив тягнути таке ж порожнє життя - без мети, без сенсу, без емоцій... Ось така от казочка про "порожніх" людей. Сумно? Звичайно. І ще більш сумно від того, що це не казочка. І живе поруч із нами така от порожнеча...