Літній дитячий табір або як мама страхів натерпілась

Довго я не наважувалась відпустити своїх дівчат від себе далі ніж на 100 метрів. Навіть уже наша бабуся з мене сміялась, що я разом з ними і заміж повиходжу, щоб не відпускати. Але, врешті решт, усе буває вперше. І от, мої дівчата поїхали до літнього дитячого табору десь під Івано-Франківськ.

Сказати, що я зпереживалась - нічого не сказати, хоч і сподівалась, що усе буде добре.

Я дуже довго вагалась, чи відпускати їх кудись самих і без мами-тата-бабусів-дідусів, чи ні. Дівчата уже ніби дорослі та й Настя дуже просилась. Вона відповідальна дівчинка і при розумі, тому я вирішила відпустити.

Обрала табір теж дуже прискіпливо - і щоб зручності в номері, і щоб екскурсії, і щоб не поза цивілізацією, і ціна щоб була доступна. І, все ж таки, хотілося, щоб був хтось із знайомих. Тому погодилась на табір від школи англійської мови, куди ходять навчатись і Настя, і Іванка.

З думкою, що доведеться дівчат відпустити самих, змирилась десь місяців за два, і уже, ніби, нормально сприймала. Та ще й Настя від щастя ледь не танцювала, що вони поїдуть самі, без мами-тата.

Діток було мало - усього 15 чоловік, тому догляд обіцяв бути гарним.

Коли рушив автобус з моїми дівками, почали тремтіти руки і хотілось крикнути, що я передумала, нехай повертаються. Але я стрималась, і дівчата помчали на зустріч пригодам.

Отже, на що я звертала увагу при виборі літнього дитячого табору:

1. Вихователі

Це найважливіше. Навіть важливіше ніж нормальні ліжка і туалет. Адже вихователь слідкує, щоб ваша дитина поїла-попила, не застудилась/не запарилась, якщо застдилась - то прийняла ліки і т д.

2. Розташування літнього табору

Якщо вперше - бажано, щоб табір був десь недалечко. щоб ви могли при першій потребі приїхати. Я зголосилась на далеку відстань. аргументуючи це тим, що їдуть дівчата не на довго - на 9 днів. Але потім пошкодувала.

3. Заняття.

Ви маєте знати, чим буде займатись ваша дитина у таборі. Щоб час, проведений там, був і пізнавальним (екскурсії, майстер-класи, навчання) і розважальним (концерти, співи біля вогнища, дискотеки тощо). Для розваг більше підходять великі табори, адже у них програма з року в рік майже одна й та сама: День Нептуна, Театралізована постановка, Показ мод із підручних матеріалів, конкурс талантів і т д.

4. Проживання

Це також важливий момент. Адже дитині має бути комфортно помитись, переодягнутись і сходити в туалет. У мене Іванка, наприклад, боїться ходити в старі сільські туалети, і краще вона буде шукати  собі місця в кущах, ніж піде в ту страшну коробку.

5. Дорога

Автобус, страховка, їжа в дорозі, зупинки на туалет і т д - це усе має обговорюватись із керівником групи.

І на руках у вас має залишитись ваш примірник договору. Адже цим людям ви довіряєте найдорожче, що у вас є - своїх дітей.

А пригоди у нас не забарились.

Через два дні після приїзду в одного хлопчика піднялась температура до зрадливої позначки 37,2. Ні, він не падав і не стогнав, як чоловік із усім відомого віршика про те, як хворіють чоловіки, але я почала хвилюватись, щоб не захворіли мої діти.

На наступний день у хлопчика уже все було добре, зате у моїх дівчат піднялась температура до тієї ж зрадницької позначки. Моє серце почало калатати сильніше і руки, які ледь перестали тремтіти, затрусились знову. Але я сподівалась, що їм минеться, як і тому хлопчику.

Та так не сталось. Іванці минулось, а Настя відгребла за обох. У неї піднялась температура до 38, 8 і трималась з перемінним успіхом декілька днів.

За цей час дівки встигли мені декілька разів подзвонити і поплакати в трубку. Але мої нерви не витримали, коли Настя при температурі 38,8 написала мені по вайберу,  "мама я тебе люблю". У мене просто сталась істерика. Це був другий день температури і до приїзду додому залишалось теж два дні включно з цим. Квитків на потяг до Івано-Франківська не було, потрібно було їхати або спочатку до Києва, або до Львова; машини у нас немає,  брата дружина з малим у лікарні - він теж не поїде; Мар"янка на руках.... Хоч бери та й пішки йди.

Уже аж коли подзвонила мені в котрий раз вихователька з табору після відвідин лікаря, я трішки заспокоїлась. Потім подзвонила Настя, теж поговорила, що їй уже легше, що дали антибіотик і вона лежить і дивиться телевізору номері. Я втерла шмарклі і спробувала глибоко дихати. Але руки продовжували зрадницьки тремтіти, аж допоки я не обійняла своїх Дівок вдома.

Такого жаху і безпорадності, які були у мене у цей день, я не пам"ятаю. Це просто не передати словами. Я уже шкодувала про те, що погодилась на цей табір, про те, що дозволила їм поїхати, про те, що взагалі, випустила їх із поля свого зору.

Добре, що все закінчилося добре, і Настя на другий день по приїзді уже канючила морозиво і холодного квасу. Але я чітко зрозуміла, що ні я, ні мої дівчата ще не готові до відвідин літніх дитячих таборів. Може більше я, ніж вони, але до цього питання ми повернемося ще не скоро.

А усім, чиї дітки із задоволенням відпочивають без матусь у таборах, я бажаю гарного відпочинку, і сподіваюсь. що ми теж до такого колись доростемо )))