Спочатку я не планувала нічого садити, окрім дерев і травички. Але дуже швидко я вирішила, що все ж таки якийсь кріп і петрушку треба посадити, бо це ж так круто - піти і нарвати свіженької зелені до столу. Ну, там де кріп з петрушкою, там і майже уся "Гарбузовая родина": цибулька, часничок, квасок, морква, буряк, редька, два рядочки кабачків, два рядочки баклажанів, два рядочки капусти, помідорки, огірки і перчики. Зовсім трішки, правда?
Отже, "коробочки для грядок" тато нам зробив, мама закупила пів магазину насіння і почали сіяти. Насіяли всього, окрім помідорів і перцю, які (як виявилось в процесі) садять з розсади.
Посіяти я то посіяла, а що робити далі? Поливати, любити і нікому не віддавати. Почало щось проростати на наших грядках. І тут я зрозуміла свою основну проблему - окрім того, як сходить цибуля і часник, я уявлення не маю, як сходить хоч щось інше... Тобто, щось почало проростати, а я не знаю - чи то бур"яни, чи то щось корисне...
Першою (після цибулі і часнику) проросла редька. То я уже з часом зрозуміла, що то редька. А спочатку я побачила, що щось проклюнулось, схоже на конюшину (клєвєр), але хто його знає, що воно таке... Та це диво зійшло рядочком, так як я сіяла редьку. Отже, логічно - то моя редька!!! Бачили б ви, скільки щастя у мене було, коли я зрозуміла, що у мене росте щось корисне! Те, що я сама посадила!!! Я готова була кожен паросток обійняти і розцілувати! Це просто неймовірне відчуття!
А потім нічого більше не росло... Я уже розчарувалась і вирішила повисмикувати бур"яни, які почали буйнесенько проростати. І уже почала було висмикувати, коли побачила, що якось вони ростуть рядочком, що не притаманно бур"янам. Так ще й там, де я посіяла буряк... І ще поруч на грядці якась трава в рядочок пішла... А ви знаєте, як проростає буряк, морква і кріп? Я уявлення не мала, а Гугл знає все. От він і показав мені, що я ледь не повисмикувала бурячки ))) А травичка - то або кріп, або морква. Я ще не знаю, бо воно схоже.
Тому з висмикуванням бур"янів я трішки зачекаю. Смикаю потрошки лише пирій - бо ось його я точно знаю.
Було лише шкода, що квасок і петрушка ніяк не хотіли сходити. Тому я пересіяла петрушку і перекопала ту грядку, де мав бути квасок. Там я посадила огірочки і все ж таки трішки кваску.
Нещодавно у мене зійшли кабачки, капуста і почали прокльовуватись огірки. Ну, я думаю, що то воно. Просто росте в рядочок, як я садила, і там підписано, що посаджено ) А чи так чи ні - буде видно пізніше, коли виросте і заколоситься ))))
Шкода лише, що погода зіпсувалась - доведеться почекати з висадкою помідорів і перчиків. А я так уже просто мрію про салат із власної городини!
Отже. Я просто пруся і в прямому сенсі умліваю від щастя і ніжності, коли бачу нові паростки своєї городини. Мені реально хочеться їх пригорнути і захистити від усіляких бур"янів, вітру, жучків і черв"ячків. Я уявлення не мала, який вигляд має більшість городини, яка тільки проклюнулась з-під землі. Я ж її бачила, в кращому випадку, уже коли сапати треба (тобто, там уже чітко видно, ху із ху), а в гіршому - коли збирали урожай. То де ж мені, дитині міста, знати. Та я й не хотіла того дізнаватись, будемо чесними.
Звичайно, мене трішки шкребе, що у всіх нормальних господинь уже і цибуля "колоситься" і кріп з петрушкою "дозрів". А у мене тільки паростки повилазили, а петрушка взагалі - тільки пересіяна. Але то байдуже - я уже знаю, як садити, щоб тільки сонце зблиснуло після зими - а ми уже жуємо свіженьку цибулю! Чи правильно я знаю - буде видно наступної весни. Якщо мене не попустить.
Не знаю, на скільки мене вистачить. Можливо, на наступний сезон городньо-польових робіт, я й думати не захочу ні про які грядки (включно з петрушкою). А може прикуплю ще земельки і почну садити більше усякого добра і тішитись із того, як воно гарно росте. Або куплю курочок, щоб Мар"яна тішилась і вони квокали нам тут під вікнами...
Будем жити - будем бачити. Життя - бентежне і непередбачуване )
Немає коментарів:
Дописати коментар