Осінь прийшла - дощі принесла

Якось зовсім непомітно літо змінилось на осінь. Ось уже і вересень незабаром скінчиться, а все одно якось не віриться, що скоро уже і листя опаде, і сніг за вікном кружлятиме... Хоча осінь - це надзвичайно цікава пора року - разом з нею починається навчальний рік, змінюється погода і чомусь завжди починаєш замислюватись над своїм буттям... Ця осінь у нас буде зовсім не схожою на усі попередні. Принаймні, усі події вересня вказують саме на це...

Як зважитись на народження дитини... ще раз...

Здається, усе це починалось в якомусь іншому житті, коли ніхто навіть уявити не міг, що ми будемо жити у військовий час, чекатимемо звістки із фронту та ховати наших героїв. Усі ми тоді жили сподіванням, що ось закінчиться зима, ми переможемо, відстоїмо своє право на краще життя і зможемо зустрічати весну та насолоджуватись літом... Але сталось так, як сталось... Хоча ми зараз не про це. Ми про те, що не зважаючи на усі події в нашій країні, жінки вагітніють, а дітки народжуються. У когось перше, у когось друге, а нам вищі сили вирішили подарувати третє, не дивлячись на такий не легкий час....

А на моїй землі іде війна...

Кожен день починається з ранку, а ранок у нас починається із перегляду новин - чи всі живі, чи усі здорові... Але рідкісний ранок дозволяє зітхнути з полегкістю - усе спокійно... Краще сказати, один із 50...

Паралельна реальність або а якби зробити все навпаки?

Чомусь заполонили мою голову думки про те, а що якби... Якби я тоді пішла не туди, а туди; якби сказала не так, а інакше; якби зробила не те, а інше.... Розумію, що можливо було б усе набагато гірше (а може краще), що не було б того, що є4 і що подивитись, хоч одним оком, а що було б, просто неможливо... але...

Він високо літав...

Сьогодні дізналась про загибель мого хорошого друга та просто чудової людини, пілота, біля Слов"янська. Його транспортний літак підбили із новітньої зброї рф... Він та його екіпаж відвели палаючий літак від житлових масивів Слов"янська, аби уникнути людських жертв, а самі загинули. Костя був першим, кого упізнали...

До таких новин звикнути неможливо... Фото знайомої і по своєму близької тобі людини побачити у розділі некрологів не просто моторошно, а жахливо... Я не хочу у це вірити, я не хочу вірити у те, що він більше не подзвонить і не розпитає як у мене справи, не розповість про свого сина...

Він казав, що після виборів усе стабілізується... От і стабілізувалось...

Такого просто не може бути і все... просто не може...

Чарівна дівчинка Іванка і танці

З кожним днем, та навіть з кожною хвилиною, все більше переконуюсь, що двоє дітей одних батьків - це зовсім різні особистості. І не лише через зовнішню несхожість, а через темперамент, звички, схильності...

Великдень і дитячі спогади

Не зважаючи на усю примарність подій, які відбуваються з нами сьогодні, ми з благоговінням очікували на це світле свято - Великдень. Найбільше цього свята чекають діти. Адже усі приготування до свята, та саме святкування, просякнуті таємничістю та відчуттям справжнього дива. І коли дивишся на своїх дітей, як світяться їхні очі, як із завмиранням подиху вони очікують на освячення корзинок із Пасочками вночі біля церкви, розумієш, що ось ці моменти стануть одними із найсвітліших і найпрекрасніших серед усіх дитячих спогадів. Бабуся, дідусь, уся родина за святковим столом... Мимоволі зринають спогади власного дитинства - коли мама була маленькою...