Це не просто завдання. Це буде казка довжиною в 31 день. І від того. як Дівчата виконуватимуть завдання, залежить чи щасливим буде завершення у цієї історії.
Отже, почали.
День 1.
У якомусь королівстві, у якомусь князівстві, жили - були три принцеси - Покахонтас, Рапунцель та Дінь-Дінь. Тато-Король та мама-Королівна дуже любили своїх дівчат, хоч ті були деколи надзвичайно вредними.
І ось, одного разу, коли Дівки не слухались, кричали-вищали і вилазили на голову, терпінню Короля та Королеви настав край. Зібрали вони свої невеличкі клуночки і тихесенько втекли з палацу. Та Дінь-Дінь була ще зовсім маленькою, тому Королева не змогла залишити її з Покахонтас та Рапунцель, а взяла з собою.
А Покахонтас та Рапунцель нічого і не помітили. Вони гарцювали по палацу як коні, гарлапанили як стадо диких ішаків, і засмічували свою кімнату зі швидкістю світла. Та втомившись, чи то зголоднівши, вони почали гукати маму-Королівну. Не отримавши відповіді, вони почали гукати тата-Короля. У відповідь їм знову ніхто не озвався. Дівчата стривожились, а ще більше їх здивувала відсутність Дінь-Дінь. Де ж усі подівались?
Продовження цієї захопливої історії ви зможете дізнатись завтра. А щоб очікування було солодшим, зазирніть туди, зберігає своє вбрання маленька принцеса
Покахонтас та Рапунцель почали нишпорити по усьому палацу - нікого ніде не знайшли. Аж ось вони звернули увагу на маленький білий клаптик паперу, що висів на величезному холодильнику. Це була записка від тата-Короля та Королеви- мами.
"Любі наші Покахонтас та Рапунцель! Ми вас дуже любимо, але сил наших вам щось пояснювати, сваритись, просити - більше немає. Ми вимушені йти і самостійно повернутись не зможемо.
Якщо ви зрозумієте, що накоїли - Дінь-Дінь допоможе вам усе виправити. Сподіваємось, колись ми знову зможемо обійняти своїх маленький і гарненьких принцес.
Ваші люблячі тато-Король та мама-Королева"
Тяженько не плачте, а солоденьке тримайте. Мама каву п"є - вам солоденьке дає.
День 3.
Засумували Покахонтас та Рапунцель... Зрозуміли, що, напевно, вони робили щось не те, і вирішили повернути своїх маму і татуся з маленькою Дінь-Дінь додому. Але як? Вони не знали.
Думали вони, думали і надумали повечеряти тим, що мама залишила (вже все було смачне і ні від чого носом не крутилось) і лягти спати, щоб зранку,на "свіжу голову", щось придумати.
Сон прийшов непомітно і дуже швидко, а разом з ним завітала до Покахонтас та Рапунцель їх маленька сестричка Дінь-Дінь, адже вона ще залишалась маленьким Янголятком, яке дуже любило своїх вредних сестричок. Мама і тато дуже сумували за своїми дівчатами, але повертатись не хотіли. Дінь-Дінь теж дуже сумувала за своїми вредними сестричками і вирішила їм допомогти повернути Короля і Королеву додому.
"Любі мої сестрички! Ви дуже образили маму й тата своїм непослухом і тепер вимушені залишитись самі. Але я знаю, що ви дуже хороші, слухняні, ви веселі, кмітливі і дуже любите Короля і Королеву та хотіли б щоб вони повернулись. Я допоможу вам, але вас чекають важкі випробування. Та поспішайте - якщо ви не встигнете до 31 грудня - Король та Королева не зможуть повернутись!"
Для початку, вам потрібно знайти свого маленького помічника, який все знає - але не розмовляє. Який тепло оберігає і на вулиці не гуляє. Який то на руки лягяє, то руки кусає. Цей помічник вас уже в своєму будиночку чекає.
День 4.
Маленький волохатий помічник, чи правильніше, помічниця, нічого робити не поспішала. Вона лежала на тепленькій батареї і мрійливо мружила очі. Хвостик ледь-ледь ворушився, і всі навколо мали зрозуміти, що Муна не бажає нікуди йти і нічого робити. Вона й так надзвичайно зайнята. Чорна кішка дозволяє себе любити. Ось її найбільша робота.
І коли Муна, солодко потягуючись, уже вирішила, що щастя таки існує, якісь маленькі рученята стягнули її в обійми.
- Ну що вже знову - подумала Муна. - то їсти їм наготуй, то в туалеті прибери - ні хвилини спокою, - і спробувала втекти.
Але Покахонтас та Рапунцель почали відчайдушно плакати і просити про допомогу. Від цих дівочих завивань у Муни позакладало вуха, почала сіпатись задня ліва нога і тіпати вухо.
- Добре, добре - промуркотіла вона. - Я вам допоможу, тільки перестаньте плакати, ви заважаєте мені пізнавати зміст нашого життя... А я цього не люблю. Та і їсти уже хочеться, а мами - Королеви немає...
То ж слухайте. Щоб я могла вам допомогти, мене спочатку потрібно гарненько нагодувати. Отже нагодуєте мене - допоможете собі...
День 5
Гарно поївши, та чуть не вдавившись шматочком м"ясця, який своїми поглядами не давали прожувати Дівчата, Муна потягнулась, облизалась і сказала:
- А я не знаю, як вам допомогти... Сама за королем і королевою суму. Та і Дінь-Дінь не вистачає... Але як вам допомогти - не знаю...
Покахонтас та Рапунцель уже починали набирати в легені повітря і сліз в очі, щоб гарненько поплакати, коли Чорна Кішка продовжила:
- Але я знаю, хто вам може щось підказати! Це Святий Миколай! Він усе бачить, усе знає та діток любить. Я впевнена, що він підкаже вам, що ж потрібно зробити, щоб тато-Король та мама-Королева повернулись додому. Отож, часу не гайте, а у дорогу вирушайте. Навколишніх не ображайте та поводьтесь гарно, бо ще й вас шукати доведеться....
Снідайте гарненько і захопіть у холодильнику солоденьке...А я відпочину...
День 6
Зібрали Дівчата клуночки, поснідали гарненько, одяглись тепленько і пішли шукати Святого Миколая. Уже ніхто не скиглив, що шапка не така, і чоботи не гарні, - просто вдяглись, так як мама казала завжди, але слухатись чомусь не хотілось.
Йшли вони довго, потім їхали величезним автобусом, потім знову довго йшли по засніженим полям, лісам і містам. І так їм було страшно, двом маленьким дівчаткам в цьому величезному світі, і так вони хотіли, щоб швидше мама з татом і Дінь-Дінь повернулись, що враз натрапили на хатинку Святого Миколая.
Постукали легенько і увійшли чемненько. А Святий Миколай, великий і сивий, але добрий і усміхнений, дідуган і каже:
- Заходьте дівчатонька, заходьте маленькі! Змерзли напевно? Погрійтесь. Сідайте до столу - поїжте.
А Покахонтас і каже:
- Дякуємо вам за гостинність, але не можемо ми ні пити, ні їсти, шукаємо ми мату з татом і нашу маленьку сестричку, бо... - і розплакалась разом із Рапунцель.
- Не плачте дівчатонька - обійняв малих вреднуль Святий Миколай. - Знаю я, куди йдете і чого шукаєте. Дивився я на ваші витівки з небес і все сподівався, що до цього не дійде, але, очевидно, не змогли ви вчасно побачити, що коїте і зупинитись. Ну що ж. Доведеться тепер виправляти те, що сталось. Я вам допоможу, але якщо ви пообіцяєте більше ніколи не
ображати ні маму ні тата, і гарно гратись із маленькою сестричкою!
- Обіцяємо! - обтерши сльози і шмарклі, в один голос вигукнули Покахонтас і Рапунцель.
- Ну що ж, зараз вам потрібно смачненько поїсти і збиратись у зворотній шлях, щоб встигнути виконати усі завдання до 31 грудня.
- Дякуємо, дідусю! Але перед їжею потрібно завжди мити руки... Вибач, але ми не можемо сісти за стіл із брудними руками - тихенько прощебетала Рапунцель.
- Бачу я, що ви дійсно хочете повернути і маму і тата, та будете їх слухатись - посміхнувся крізь вуса Святий Миколай. - Що ж, мийте руки та сідайте до столу.
Дівчатка швиденько помили руки, гарненько і тихенько повечеряли, та почали збиратись додому. Святий Миколай дав їм свої сани, закутав Покахонтас та Рапунцель у теплі ковдри і нагадав, що вдома їх чекатимуть завдання, які допоможуть повернути маму Королеву та тата Короля разом із маленькою Дінь-Дінь додому.
Коні рушили. а дівчатка, нагодовані і вкутані, поснули. А у кишенях їхніх курточок лежали чарівні цукерочки від Святого Миколая.
День 7
Прокинувшись, дівчата побачили, що вони лежать у своїх ліжечках, ніби нікуди і не їздили. А вдома було тихо, сумно і холодно. Покахонтас і Рапунцель обійнялись, і вирішили, що робитимуть усе що завгодно, тільки щоб тато, мама і Дінь-Дінь повернулись додому.
І, не чекаючи на підказки від Святого Миколая чи Дінь-Дінь, Покахонтас та Рапунцель взялися прибирати у своїх шафках, де уже не лише павучки оселились, а й крокодили мали оселитись.
Тож гарненько прибирайте і цукерки там шукайте
День 8
Прибравши в шафках, дівчата трішки стомились і вирішили перепочити. Гарненько вмостились на своїх стільчиках і тільки зібрались помалювати, як відчули якесь тремтіння. Покахонтас та Рапунцель несміливо почали шукати причину цього тремтіння. Чим ближче вони наближались до причини тремтіння, тим сильнішим воно ставало. Взявшись за руки, дівчата дійшли до найвіддаленішого куточка їхньої кімнати. Там, запилюжені і забуті стояли їх портфелі і несамовито тремтіли, а по боках у них текли сльози! Портфелі плакали через те, що їх занедбали і забули, що уроки лежали не роблені і вірші не вивчені.
Згадали Покахонтас і Рапунцель, що їм завтра йти до школи, і як мама з татом просили їх вчасно робити уроки і гарно виконувати домашнє завдання, обійняли портфелики і пішли вчитись.
А вивчивши всі уроки і заспокоївши своїх шкільних друзів, маленькі сестрички знайшли смачні цукерки в маленьких кишеньках. Задоволені і втомлені дівчатка лягли спати і вмить поснули.
День 9
Спали дівчатка гарненько і наснилась їм Дінь-Дінь.
- Любі мої сестрички! Я така щаслива, що ви дійшли до Святого Миколая і дослухалися до його порад! Я так хочу швидше вас обійняти і розказати, як я вас люблю, хоч і пісяю вам на одяг деколи )))
Отже, мерщій прокидайтесь та виконуйте завдання, щоб ми з матусею та татусем могли повернутись додому.
У вас сьогодні напружений день - йдіть до школи, гарно вчіться і отримайте за свої знання гарні оцінки. Коли повернетесь додому - обов"язково подумки розкажіть Королеві і Королю, що нового ви вивчили і які гарні оцінки отримали.
Тільки не баріться - швиденько вставайте, чобітки одягайте і з солоденьким швидко до школи рушайте
День 10
Щойно прокинувшись, Покахонтас та Рапунцель почали швиденько збиратись до школи і рахувати дні до зустрічі з мамо, татом та маленькою сестричкою.
У школі вони виконували усі завдання вчителів і отримали декілька гарних оцінок. Задоволені, дівчата повертались додому у гарному настрої. А вдома на них уже чекала Муна із новим завданням.
Подивилась чорна кішка на Покахонтас і Рапунцель та промовила:
- Я тут вирішила провітрити свого носика та висторомила його у кватирку. Ледь не відморозила, тому що там якраз пролітали сніжинки - маленькі помічниці Діда Мороза. Вони нагадали, що він ще не отримав від вас листа. Тож сьогодні ви маєте написати листа Дідові Морозу. Усе, що вам для цього потрібно, ви уже маєте, але додаткові олівці та солоденьке, можете знайти у маминій шухляді з рецептами.
Сказала це і задрімала.
Продовження казочки можна прочитати в Частині 2
І ось, одного разу, коли Дівки не слухались, кричали-вищали і вилазили на голову, терпінню Короля та Королеви настав край. Зібрали вони свої невеличкі клуночки і тихесенько втекли з палацу. Та Дінь-Дінь була ще зовсім маленькою, тому Королева не змогла залишити її з Покахонтас та Рапунцель, а взяла з собою.
А Покахонтас та Рапунцель нічого і не помітили. Вони гарцювали по палацу як коні, гарлапанили як стадо диких ішаків, і засмічували свою кімнату зі швидкістю світла. Та втомившись, чи то зголоднівши, вони почали гукати маму-Королівну. Не отримавши відповіді, вони почали гукати тата-Короля. У відповідь їм знову ніхто не озвався. Дівчата стривожились, а ще більше їх здивувала відсутність Дінь-Дінь. Де ж усі подівались?
Продовження цієї захопливої історії ви зможете дізнатись завтра. А щоб очікування було солодшим, зазирніть туди, зберігає своє вбрання маленька принцеса
День 2.
"Любі наші Покахонтас та Рапунцель! Ми вас дуже любимо, але сил наших вам щось пояснювати, сваритись, просити - більше немає. Ми вимушені йти і самостійно повернутись не зможемо.
Якщо ви зрозумієте, що накоїли - Дінь-Дінь допоможе вам усе виправити. Сподіваємось, колись ми знову зможемо обійняти своїх маленький і гарненьких принцес.
Ваші люблячі тато-Король та мама-Королева"
Тяженько не плачте, а солоденьке тримайте. Мама каву п"є - вам солоденьке дає.
День 3.
Засумували Покахонтас та Рапунцель... Зрозуміли, що, напевно, вони робили щось не те, і вирішили повернути своїх маму і татуся з маленькою Дінь-Дінь додому. Але як? Вони не знали.
Думали вони, думали і надумали повечеряти тим, що мама залишила (вже все було смачне і ні від чого носом не крутилось) і лягти спати, щоб зранку,на "свіжу голову", щось придумати.
Сон прийшов непомітно і дуже швидко, а разом з ним завітала до Покахонтас та Рапунцель їх маленька сестричка Дінь-Дінь, адже вона ще залишалась маленьким Янголятком, яке дуже любило своїх вредних сестричок. Мама і тато дуже сумували за своїми дівчатами, але повертатись не хотіли. Дінь-Дінь теж дуже сумувала за своїми вредними сестричками і вирішила їм допомогти повернути Короля і Королеву додому.
"Любі мої сестрички! Ви дуже образили маму й тата своїм непослухом і тепер вимушені залишитись самі. Але я знаю, що ви дуже хороші, слухняні, ви веселі, кмітливі і дуже любите Короля і Королеву та хотіли б щоб вони повернулись. Я допоможу вам, але вас чекають важкі випробування. Та поспішайте - якщо ви не встигнете до 31 грудня - Король та Королева не зможуть повернутись!"
Для початку, вам потрібно знайти свого маленького помічника, який все знає - але не розмовляє. Який тепло оберігає і на вулиці не гуляє. Який то на руки лягяє, то руки кусає. Цей помічник вас уже в своєму будиночку чекає.
День 4.
Маленький волохатий помічник, чи правильніше, помічниця, нічого робити не поспішала. Вона лежала на тепленькій батареї і мрійливо мружила очі. Хвостик ледь-ледь ворушився, і всі навколо мали зрозуміти, що Муна не бажає нікуди йти і нічого робити. Вона й так надзвичайно зайнята. Чорна кішка дозволяє себе любити. Ось її найбільша робота.
І коли Муна, солодко потягуючись, уже вирішила, що щастя таки існує, якісь маленькі рученята стягнули її в обійми.
- Ну що вже знову - подумала Муна. - то їсти їм наготуй, то в туалеті прибери - ні хвилини спокою, - і спробувала втекти.
Але Покахонтас та Рапунцель почали відчайдушно плакати і просити про допомогу. Від цих дівочих завивань у Муни позакладало вуха, почала сіпатись задня ліва нога і тіпати вухо.
- Добре, добре - промуркотіла вона. - Я вам допоможу, тільки перестаньте плакати, ви заважаєте мені пізнавати зміст нашого життя... А я цього не люблю. Та і їсти уже хочеться, а мами - Королеви немає...
То ж слухайте. Щоб я могла вам допомогти, мене спочатку потрібно гарненько нагодувати. Отже нагодуєте мене - допоможете собі...
День 5
Гарно поївши, та чуть не вдавившись шматочком м"ясця, який своїми поглядами не давали прожувати Дівчата, Муна потягнулась, облизалась і сказала:
- А я не знаю, як вам допомогти... Сама за королем і королевою суму. Та і Дінь-Дінь не вистачає... Але як вам допомогти - не знаю...
Покахонтас та Рапунцель уже починали набирати в легені повітря і сліз в очі, щоб гарненько поплакати, коли Чорна Кішка продовжила:
- Але я знаю, хто вам може щось підказати! Це Святий Миколай! Він усе бачить, усе знає та діток любить. Я впевнена, що він підкаже вам, що ж потрібно зробити, щоб тато-Король та мама-Королева повернулись додому. Отож, часу не гайте, а у дорогу вирушайте. Навколишніх не ображайте та поводьтесь гарно, бо ще й вас шукати доведеться....
Снідайте гарненько і захопіть у холодильнику солоденьке...А я відпочину...
Зібрали Дівчата клуночки, поснідали гарненько, одяглись тепленько і пішли шукати Святого Миколая. Уже ніхто не скиглив, що шапка не така, і чоботи не гарні, - просто вдяглись, так як мама казала завжди, але слухатись чомусь не хотілось.
Йшли вони довго, потім їхали величезним автобусом, потім знову довго йшли по засніженим полям, лісам і містам. І так їм було страшно, двом маленьким дівчаткам в цьому величезному світі, і так вони хотіли, щоб швидше мама з татом і Дінь-Дінь повернулись, що враз натрапили на хатинку Святого Миколая.
Постукали легенько і увійшли чемненько. А Святий Миколай, великий і сивий, але добрий і усміхнений, дідуган і каже:
- Заходьте дівчатонька, заходьте маленькі! Змерзли напевно? Погрійтесь. Сідайте до столу - поїжте.
А Покахонтас і каже:
- Дякуємо вам за гостинність, але не можемо ми ні пити, ні їсти, шукаємо ми мату з татом і нашу маленьку сестричку, бо... - і розплакалась разом із Рапунцель.
- Не плачте дівчатонька - обійняв малих вреднуль Святий Миколай. - Знаю я, куди йдете і чого шукаєте. Дивився я на ваші витівки з небес і все сподівався, що до цього не дійде, але, очевидно, не змогли ви вчасно побачити, що коїте і зупинитись. Ну що ж. Доведеться тепер виправляти те, що сталось. Я вам допоможу, але якщо ви пообіцяєте більше ніколи не
ображати ні маму ні тата, і гарно гратись із маленькою сестричкою!
- Обіцяємо! - обтерши сльози і шмарклі, в один голос вигукнули Покахонтас і Рапунцель.
- Ну що ж, зараз вам потрібно смачненько поїсти і збиратись у зворотній шлях, щоб встигнути виконати усі завдання до 31 грудня.
- Дякуємо, дідусю! Але перед їжею потрібно завжди мити руки... Вибач, але ми не можемо сісти за стіл із брудними руками - тихенько прощебетала Рапунцель.
- Бачу я, що ви дійсно хочете повернути і маму і тата, та будете їх слухатись - посміхнувся крізь вуса Святий Миколай. - Що ж, мийте руки та сідайте до столу.
Дівчатка швиденько помили руки, гарненько і тихенько повечеряли, та почали збиратись додому. Святий Миколай дав їм свої сани, закутав Покахонтас та Рапунцель у теплі ковдри і нагадав, що вдома їх чекатимуть завдання, які допоможуть повернути маму Королеву та тата Короля разом із маленькою Дінь-Дінь додому.
Коні рушили. а дівчатка, нагодовані і вкутані, поснули. А у кишенях їхніх курточок лежали чарівні цукерочки від Святого Миколая.
День 7
Прокинувшись, дівчата побачили, що вони лежать у своїх ліжечках, ніби нікуди і не їздили. А вдома було тихо, сумно і холодно. Покахонтас і Рапунцель обійнялись, і вирішили, що робитимуть усе що завгодно, тільки щоб тато, мама і Дінь-Дінь повернулись додому.
І, не чекаючи на підказки від Святого Миколая чи Дінь-Дінь, Покахонтас та Рапунцель взялися прибирати у своїх шафках, де уже не лише павучки оселились, а й крокодили мали оселитись.
Тож гарненько прибирайте і цукерки там шукайте
День 8
Прибравши в шафках, дівчата трішки стомились і вирішили перепочити. Гарненько вмостились на своїх стільчиках і тільки зібрались помалювати, як відчули якесь тремтіння. Покахонтас та Рапунцель несміливо почали шукати причину цього тремтіння. Чим ближче вони наближались до причини тремтіння, тим сильнішим воно ставало. Взявшись за руки, дівчата дійшли до найвіддаленішого куточка їхньої кімнати. Там, запилюжені і забуті стояли їх портфелі і несамовито тремтіли, а по боках у них текли сльози! Портфелі плакали через те, що їх занедбали і забули, що уроки лежали не роблені і вірші не вивчені.
Згадали Покахонтас і Рапунцель, що їм завтра йти до школи, і як мама з татом просили їх вчасно робити уроки і гарно виконувати домашнє завдання, обійняли портфелики і пішли вчитись.
А вивчивши всі уроки і заспокоївши своїх шкільних друзів, маленькі сестрички знайшли смачні цукерки в маленьких кишеньках. Задоволені і втомлені дівчатка лягли спати і вмить поснули.
День 9
Спали дівчатка гарненько і наснилась їм Дінь-Дінь.
- Любі мої сестрички! Я така щаслива, що ви дійшли до Святого Миколая і дослухалися до його порад! Я так хочу швидше вас обійняти і розказати, як я вас люблю, хоч і пісяю вам на одяг деколи )))
Отже, мерщій прокидайтесь та виконуйте завдання, щоб ми з матусею та татусем могли повернутись додому.
У вас сьогодні напружений день - йдіть до школи, гарно вчіться і отримайте за свої знання гарні оцінки. Коли повернетесь додому - обов"язково подумки розкажіть Королеві і Королю, що нового ви вивчили і які гарні оцінки отримали.
Тільки не баріться - швиденько вставайте, чобітки одягайте і з солоденьким швидко до школи рушайте
День 10
Щойно прокинувшись, Покахонтас та Рапунцель почали швиденько збиратись до школи і рахувати дні до зустрічі з мамо, татом та маленькою сестричкою.
У школі вони виконували усі завдання вчителів і отримали декілька гарних оцінок. Задоволені, дівчата повертались додому у гарному настрої. А вдома на них уже чекала Муна із новим завданням.
Подивилась чорна кішка на Покахонтас і Рапунцель та промовила:
- Я тут вирішила провітрити свого носика та висторомила його у кватирку. Ледь не відморозила, тому що там якраз пролітали сніжинки - маленькі помічниці Діда Мороза. Вони нагадали, що він ще не отримав від вас листа. Тож сьогодні ви маєте написати листа Дідові Морозу. Усе, що вам для цього потрібно, ви уже маєте, але додаткові олівці та солоденьке, можете знайти у маминій шухляді з рецептами.
Сказала це і задрімала.
Продовження казочки можна прочитати в Частині 2
Немає коментарів:
Дописати коментар