Покахонтас та Рапунцель мерщій побігли писати лист Діду Морозу. Гарненько вмостившись за своїми робочими столами, наслинивши олівчики та видерши з альбома листочок, дівчата заходились творити листи. Писали вони довго і старанно, адже цей лист мав допомогти повернути матусю та татуся з сестричкою додому.
Писали, писали, малювали, вирізали та потомились.
Потягнулись, позіхнули і вирішили, що час би уже й до ліжечок. І не лише, щоб виспатись, але й для того, щоб отримати нове завдання від маленької Дінь-Дінь.
Гарненько вмившись. почистивши зубки та одягнувши піжаму, Покахонтас та Рапунцель заснули тієї ж миті, що й їх голівоньки торкнулись подушок.
І прийшла до них у ві сні Дінь-Дінь. Вона тішилась гарним листам від сестричок до Діда Мороза, але була засмучена тим, що на книжкових поличках у дівчат царював рейвах. А маленька Дінь-Дінь так любила читати книжечки.
Отже, Покахонтас та Рапунцель мають прибрати на своїх книжкових поличках, гарно скласти усі цікаві, смішні та фантастичні розповіді, відремонтувати трішки зачитані книжечки і перепросити у несправедливо забутих. І там, серед усіх цих казкових історій, вони знайдуть маленьку і солоденьку історію на сніданок.
День 12 - 29
Кожного дня Покахонтас і Рапунцель раненько прокидались, гарненько снідали власноприготований сніданок (як виявилось, це не так уже й важко зробити), збирались до школи і намагались гарно вчитись.
Вдома дівчатка годували свою волохату помічницю смаколиками і прислухались до її порад. А вночі до них уві сні приходила маленька Дінь-Дінь і розповідала про те, яке ж завдання чекає дівчат зранку. Доручення були не складні, швидше марудні, тому, зазвичай, коли це зробити казала мама, дівчата не хотіли її слухати і чекали, коли вона сама усе зробить. А потрібно було усього-навсього вчасно змінювати Муні горщик, прибирати на своїх столиках, мити за собою посуд і ходити в магазин по хліб, прибирати у своїй кімнаті та у своїх платтяних шафках, не розкидати свої речі, гарно робити уроки і старанно вивчати домашнє завдання тощо.
Але ж це так не хочеться робити, коли поруч мама! Вона раз нагримає, два нагримає, а потім стане і сама зробить... Бо ж і в свинарнику жити не хочеться, і як заставити дівчат зрозуміти, що вони не поросята - невідомо. Ось так мама робила все сама, робила і доробилась до того, що дівчата залишились самі. А можна було просто слухати маму і тата. Та що зроблено - те уже зроблено. І потрібно виправляти становище, не втрачаючи намарно ні хвилини. Адже зовсім скоро Новорічна Ніч.
29 грудня, Покахонтас та Рапунцель, повечеряли, помили за собою посуд, гарненько вмили свої личка і вклались спати, щоб знову зустрітись із своєю маленькою Дінь-Дінь.
І як тільки дівчатка поринули в сон, до них завітала їхня маленька сестричка.
- Уже залишилось лише декілька днів до нашої зустрічі. Але не забувайте, що маєте виконувати усі завдання, щоб мама і тато могли повернутись додому.
То ж слухайте уважно.
Цієї зими погода не тішить нас снігом і хурделицями. З однієї сторони, це дуже добре. адже у нас не мерзнуть носики і щічки. Але з іншої - погано, адже немає снігу і зимового настрою. Тож вам потрібно вирізати по 15 сніжинок і прикрасити ними наш палац, щоб з"явився зимовий настрій і нам було легше повернутись. Я вже не можу дочекатись, коли ми зустрінемось.
І видіння маленької дінь-Дінь розтануло у передранковій імлі...
День 30
Покахонтас і Рапунцель прокинулись раненько, вмились гарненько, поснідали і почали старанно вирізати сніжинки. Вони і крутились і вертілись, і брали ножнички різного розміру і папір різної товщини, а все ніяк не виходило.
Аж сіли і розплакались.
Тут до дівчат підійшла Муна і лагідно промуркотіла:
-Не плачте, мої милі, не плачте мої любі. Я вам допоможу. Лишень дайте мені гарненько поїсти і смачненько попити.
Покахонтас і Рапунцель мерщій побігли на кухню, вимили Мунину тарілку, насипали смачної каші та налили свіженької водички. Кішка прийшла повільно та поважно. Непоспішаючи поїла, вмилась, а тоді й каже:
- У мене є невеличка книжечка-підказочка, як зробити гарненькі сніжинки. Я її зберігаю у своїй хатинці. щоб ніякий лихий звір не вкрав. Візьміть її і допоможіть нашим любим Королю, Королеві та Дінь-Дінь повернутись додому.
Дівчата прожогом кинулись до Кициного будиночку, знайшли книжечку, усе уважно переглянули і сіли вирізати сніжинки. Довго трудились, аж почало смеркати.
Втомились Покахонтас і Рапунцель, але прикрасили палац сніжинками, так як і казала Дінь-Дінь.
Стомлені, вони швиденько поїли і лягли у ліжечка. Адже завтра буде найважливіший день.
День 31, найважливіший
Щойно Покахонтас і Рапунцель стулили стомлені оченята, як до них завітала Дінь-Дінь.
- Мої любі сестрички! Я вам так вдячна за все, що ви зробили, щоб ми могли повернулись додому! Завдяки вашим старанням, паперові сніжинки перетворились на справжні, і тепер ми з мамою і татом можемо повернутись додому на чарівних санках.
Але залишилось останнє, найважливіше і найважче завдання. Вам потрібно прикрасити ялиночку і палац яскравими мерехтливими вогниками, щоб нам легше було дістатись додому. також, ви маєте прибрати у палаці, підготувати усе необхідне для святкового столу, гарненько вмитись, почистити зуби і пообіцяти, що відтепер і назавжди будете слухняними дівчатками, і ніколи більше не доведеться мамі з татом шукати собі притулку у далеких краях.
Я знаю, що ви впораєтесь із завданням і ми з вами завтра зустрінемось!
І маленька Дінь-Дінь повернулась до матусі.
Покахонтас і Рапунцель, може спали, може й ні, але раненько прокинулись і взялися до роботи.
Чистенько усе поприбирали, гарненько поскладали. Сходили до магазину і зробили усі необхідні закупи. Потім зручненько вмостились і почали готувати смачну вечерю.
За цілий день так втомились, що не зчулись, як і поснули під яскравою мерехтливою ялинкою.
І тут, у новорічній чарівній тиші, легенько відчинились двері палацу і на порозі з"явились мама-Королева, тато-Король, маленька Дінь-Дінь у супроводі статечного Діда Мороза.
Вони із замилуванням подивились на заморених дівчаток, і зрозуміли, що їх маленькі вередливі донечки змінились. Вони навчились самостійно робити те, що раніше за них робила мама; вони навчились домовлятись без маминого втручання;вони навчились прислухатись одна до одної; вони навчились готувати і не крутити носом від приготованого... Вони подорослішали і стали відповідальнішими.
Тож тато-Король легенько взяв дівчат на руки і по черзі та поклав до їхніх тепленьких ліжечок. Мама-Королева і Дінь-Дінь міцно і ніжно поцілували своїх Покахонтас і Рапунцель у їх рожеві щічки та погладили по втомленим голівкам. А Дід Мороз, як справжній чарівник, начаклував під ялинку стосик подарунків, саме тих, які так чекали дівчата.
А зранку, як тільки зійшло сонечко, Покахонтас та Рапунцель прокинулись від смачного запаху сніданку, що тихенько готувався на кухні; від ніжного муркотіння Муни та дзвінкого сміху Дінь-Дінь. Вони усе зрозуміли і помчали на зустріч до тих, чиє повернення додому було найочікуванішим подарунком. Покахонтас та Рапунцель подумки пообіцяли завжди слухатись маму та тата, гратись із сестричкою та доглядати Муну, аби лишень більше ніколи не розлучатись.
А на дворі падав перший сніг нового, 2016 року, і він обіцяв багато нових цікавих та захоплюючих пригод для трьох сестричок та їх киці... Але це уже зовсім інша історія...
Кінець.
Початок казочки читайте в Частині 1
Немає коментарів:
Дописати коментар