Як чужі хлопці моїх дівчат захищали 0_0

Розкажу вам одну невеличку історію, яка трапилась ось декілька днів тому, і вона, як на мене, досить показова щодо нашої молоді. Отже.

Запросили нас на день народження у гарний і дуже популярний у нашому місті ресторан. Я вам навіть скажу, як він називається, Johnny Raw - круте місце і дуууже смачне. Але я відволіклась. Так от.

Вийшло так, що усі дорослі сиділи за одним столом, дрібні діти взагалі грались в дитячій кімнаті (благослови Боже того, хто їх придумав), а мої Дорослі Дівки сиділи окремо за столиком для двох біля вікна. Ну так вийшло. За сусідній столик від дівчат сіла компанія - двоє хлопців і дівчина (років по 18, може трішечки більше). Щось вони там замовили, взяли якусь настільну гру і тихо-мирно відпочивали. Мої дівчата теж щось там собі щебетали. І тут наш Дядько (Брательнік мій рідний), вирішив вийти на вулицю на перекур, ну і по дорозі не міг не зачіпити дівчат. Став біля них і почав щось втирати їм як треба жити і по чому в Одесі рубероїд ))) Ну, він це вміє і любить))) Ще маю зазначити, що дядько він не маленький, так ще й з сивою (не по рокам) бородою. Так от. Стоїть він, щось втирає дівчатам, і тут я бачу, як ці двоє хлопців за сусіднім столиком повернулись і напружились, як тигри, які готуються до стрибка. Очевидно, вони вирішили, що якийсь дорослий чувак чіпляється до малолєток...

Не знаю, чим би це все закінчилось, але наш дядько теж помітив напружених хлопців і вирішив піти погуляти ))) Але потім дівчата пересіли до нас за столик і все стало зрозуміло, що це свої ))

 Але так стало приємно, що ці, по суті теж діти, готові були вступитись за незнайомих дівчат, до яких чіплявся якийсь мужик! Я не знаю, чи таки вони вступились би чи ні, але увесь їхній вигляд говорив про те, що вони готові не лише спитати "в чому справа".

І я буду вірити, що наша молодь "не втрачене" покоління, а навпаки - знайдене майбутне. Що більшість готове заступитись за незнайомих дівчат, в кафе/ресторани ходить не напитись, а відпочити граючи в "настолки" і просто поспілкуватись....

 Я вірю, що життя у них буде кращим, яскравішим і таким, яким вони самі його збудують. І нас, їхніх батьків, за них просто "розпиратиме" гордість!

А тепер, вніманіє, вопрос однокласникам - а ви б заступились за незнайомих дівчат?