Сніжинки кружляли і падали, вони намагались цілувати тобі очі, носик і вуста... А дівки тішились і бігали по сніговим кучугурам. Мар"янка дивилась на них і собі захотіла попідкидати сніжок, повалятись і потішитись цим неймовірним видовищем.
Дивлячись на дітей, на трішки змученого але задоволеного татка, я зрозуміла, що щастя існує. Воно не завжди лежить ось так на поверхні, деколи його потрібно пошукати, погукати і відшукати. Але сьогодні воно прилетіло до нас на сніжинках, на теплому подиху і ніжних обіймах.
А зараз діти сплять, тато спить, і, навіть кицька тихенько сопе. А мама тішиться ))) За вікном заметіль, сніг кружляє і намітає ще вищі кучугури, щоб ми могли завтра покататись на саночках, та потішитись справжньою сніжною зимою.
І так тепло і хороше... Тиха, спокійна і душевна музика... От лише не вистачає нового мольберта та пензликів... А руки самі просяться в танок ....
