Особистий/приватний простір дитини - чи потрібен він?

Я ніколи не видаляю свої смс, не видаляю більш - менш змістовні листи з електронної пошти. Я ніколи не хвилююсь, що мій "живий" лист чи посилка буде відкритий кимось іншим, окрім мене. Я не хвилююсь, що хтось буде нишпорити по моїй сумці, телефоні, шафі тощо. Тому що я маю свій особистий приватний простір, де щось змінювати, або і взагалі зачіпати, можу лише я. І це не тому, що я мама (доросла), а тому, що такий острівець приватності має бути у кожного, не залежно від віку. Тому така приватність є і у моїх дівчат.



На жаль, зараз ми не маємо можливості облаштувати кожній дитині власну кімнату. Але, не зважаючи на це, у кожної з них є свій робочий стіл, своя сумка, телефон, полички і кишені в одязі. І в Іванки, і, тим більше, в Насті. Там ритись не має права ніхто. То лише їх приватний простір, навіть коли мені дуже сильно хочеться увесь той бардак і безлад одним чарівним порухом руки згребти у смітник, не розбираючись, чи є там щось корисне, чи там уже таракани з крокодилами завелись і гніздяться, - я не можу цього зробити. Тому що мені було б неприємно, якби так хтось зробив із моїми речами.

Я знаю, що у дівчат і на поличках, і в шухлядах, і, тим більше, в сумках, деколи такий рейвах твориться, що навіть страшно туди заглядати. Але то їхній рейвах і їм потрібно навчитись нести відповідальність за свою власність. Нехай навіть то буде лише поличка в шафі або шкільна сумка.

Мої батьки ніколи не рились у мене в сумках чи кишенях (можливо, мама і перевіряла, чи немає у мене там "заборонених" речей, але я цього ніколи не знала і не помічала), не відкривали "живих" листів, які адресовані мені, нехай то навіть був лист із банку (тобто, не особистий), не відкривали моїх посилок і моїх скриньок. Вони поважали і поважають мій особистий простір. І я поважаю особистий простір своїх доньок.

Особистий простір потрібен усім, без винятку, дітям. Маленькі мають мати місце, де вони зможуть залишити розпочату гру, щоб дограти її зранку наступного дня, і не хвилюватись, що мама усе розвалить і складе. Трішки дорослішим потрібне місце, де вони зможуть збирати свої "скарби", які для дорослих не мають жодної цінності. Підліткам дуже важливо знати, що ніхто не буде нишпорити в їхніх особистих речах

Але є одне "Але" (с). Ви завжди маєте знати, чим дихає ваша дитина. З ким і про що спілкується, чи не переходить межі дозволеного. Ви маєте вчасно застерегти і вберегти. Не порушуючи при цьому приватний простір дитини. Як це зробити - то уже кожна мама має винайти свій, ексклюзивний, спосіб. Або скористатись способом моєї мами )))

Звичайно, деколи маленькі шибеники, навіть якщо їм 10 - 12 років, і вага понад 25 кг, доводять до сказу і поводяться як невдячні маленькі засранці. Але, якщо ви хочете, щоб ваші дорослі діти поважали і свою і вашу і чужу приватну власність, приватний простір - дайте їм їх власний маленький приватний світ. І вони вам віддячать.