Настя з Іванкою ще, звичайно, не зовсім дорослі, а Мар"янка так взагалі малесенька, але напрямок нашого руху уже видно. Мені подобається ходити з моїми дівчатами по магазинам і обирати Мені одяг. Вони мають різну думку і дуже цікаво її обгрунтовують - чому мені щось личить, а чому ні. Деколи їхні думки кардинально протилежні, але це не біда. Вони все одно допомагають мені обирати. Дівчата кажуть де що у мене "висить", а де що "як свинка в сітці". Але деколи мамі личить те, що вона обрала.
Обирати одяг/взуття Насті - це жесть. Вона ніколи не може обрати. Питання вибору для неї - це катастрофа. Раніше, коли вона була ще меншою, могло дійти до істерики, тому що вона не знала яку з двох футболок (для прикладу) обрати. Зараз істерики трапляються уже в мене, коли вона не може обрати. Ми можемо пройти усі магазини. переміряти величезну кількість усього і так нічого і не обрати... Але був один випадок, коли проблема вибору зникла. Це сталось минулої осені, коли ми шукали їй зимову куртку. Ми зайшли в магазин за взуттям, побачили куртку, поміряли і уже в ній пішли додому. Без істерик, без "може-не може, а може". Це було чудово! Але один раз.
З Іванкою ходити по магазинам швидко. Це, напевне, єдине, що вона робить швидко. Вона не любить ходити по магазинам, особливо з Настею (як я її розумію!). В Іванки діє принцип: "прийшов-побачив-поміряв-купив і пішов" Мені може не подобатись те, що Іванка згодна купити, а їй усе подобається, тільки пішли уже додому.
Але потім, уже вдома, усі перемірюють обновки, одягають/взувають, розношують по хаті і дуже тішаться ))) Обговорюють, чому обрали саме це, який колір, а яка тканина, а як приємно лежить, а як гарно і т д і т п. Справжні дівчата ))))
І коли мама щось приміряє, або скаржиться, що шось не так із зовнішністю, так тішить, коли Іванка скаже "Мама, ти дуже гарна. Ну може трішки товста" )))) І зразу стає смішно, і байдуже, якого кольору сукня, як вона "сидить" і чи пасує до чобітків. Адже мама і так гарна ))) Хоч і трішки товста ))))
Немає коментарів:
Дописати коментар