Ми теж діти своїх батьків, так само як наші діти нам...

Час іде, але ми його не відчуваємо фізично. Є лише думки та спогади, завдяки яким можна зрозуміти, що пройшов певний час. Коли ми були в школі - нам здавалось, що так буде вічно. Коли ми отримували свою першу зарплатню - нам не вірилось, що це наші, власно зароблені гроші, які можемо витратити на те, що забажаємо. Коли у нас народжувались діти - вони стали центром нашого життя... І увесь цей час поруч з нами були наші батьки, для яких ми і у 75 років будемо дітьми... А ви знаєте скільки вашим батькам сьогодні років?

Так дивно змінюються діти...

Подорожувати дуже цікаво і корисно. Майже завжди. Але деколи подорожі супроводжуються неймовірною кількістю спогадів, як гарних так і не дуже. І коли починаєш захлинатись у відчуттях минулого, у картинках і словах, розумієш дуже відчутно, що діти уже зовсім не такі, як були у пів року, рік і навіть три...