Деколи корисно займатись самокопанням і багато думати... Так до чогось і додуматись можна... От я і додумалась - я ревную своїх дітей до усіх і до усього (звучить як "Я Люда і я алкоголік", але що є, то є). Сама була в шоці, але дуже сподіваюсь, що це не зашкодить нікому, і що я не одна така. Як же ці дивні ревнощі проявляються?
Та майже так само, як і звичайні ревнощі до чоловіка/дружини. Я не дуже люблю, щоб мої діти були не зімною, я не дозволяю нікому приймати будь - які рішення, які стосуються дітей, без мого відома. Хоч це і дуже важко, але це мої діти і тільки мої )))
Я намагаюсь виховувати своїх дітей порядними, добрими і розумними людьми. Мені жодного разу не довелось соромитись їхньої поведінки перед іншими людьми, мені не доводилось соромитись за них у школі чи садочку, не без того, щоб вони десь почали "верхи знімати", але в певних межах. Але частіше за все, мені вистачає лише невеликого "пояснення", щоб діти стишились.
Ні, я не ідеальна. Можливо, хтось вважає, що я дітей тримаю в лещатах. Але це мої діти! І результат моїх "лещат" мене влаштовує. У мене чудові, виховані, розвинені, розумні діти!
Але я не хочу, щоб хтось вносив свою "лепту" в наше з нимим життя. Я не хочу, щоб хтось дозволяв їм те, що я забороняю, адже для кожної заборони є своя причина. Я не хочу, щоб хтось купував прихильність моїх дітей дешевими цукерками, які їм заборонено їсти по медичним показникам, і іграшками, які навіть недоживають до того, щоб їх принести додому...
Я не хочу, щоб люди, які мені неприємні, втручались у життя моїх дітей. Невже це занадто? Я хочу жити із своїми дітьми в своєму ритмі життя, я хочу щоб ми спілкувались лише з приемними людьми, з тими, які можуть щось позитивне привнести в наше життя.
Я не хочу. щоб мої діти любили когось більше, ніж мене... От така я мама-ехидна.
Та майже так само, як і звичайні ревнощі до чоловіка/дружини. Я не дуже люблю, щоб мої діти були не зімною, я не дозволяю нікому приймати будь - які рішення, які стосуються дітей, без мого відома. Хоч це і дуже важко, але це мої діти і тільки мої )))
Я намагаюсь виховувати своїх дітей порядними, добрими і розумними людьми. Мені жодного разу не довелось соромитись їхньої поведінки перед іншими людьми, мені не доводилось соромитись за них у школі чи садочку, не без того, щоб вони десь почали "верхи знімати", але в певних межах. Але частіше за все, мені вистачає лише невеликого "пояснення", щоб діти стишились.
Ні, я не ідеальна. Можливо, хтось вважає, що я дітей тримаю в лещатах. Але це мої діти! І результат моїх "лещат" мене влаштовує. У мене чудові, виховані, розвинені, розумні діти!
Але я не хочу, щоб хтось вносив свою "лепту" в наше з нимим життя. Я не хочу, щоб хтось дозволяв їм те, що я забороняю, адже для кожної заборони є своя причина. Я не хочу, щоб хтось купував прихильність моїх дітей дешевими цукерками, які їм заборонено їсти по медичним показникам, і іграшками, які навіть недоживають до того, щоб їх принести додому...
Я не хочу, щоб люди, які мені неприємні, втручались у життя моїх дітей. Невже це занадто? Я хочу жити із своїми дітьми в своєму ритмі життя, я хочу щоб ми спілкувались лише з приемними людьми, з тими, які можуть щось позитивне привнести в наше життя.
Я не хочу. щоб мої діти любили когось більше, ніж мене... От така я мама-ехидна.
Ніби все вірно і зрозуміло, але не завжди є можливість обмежити коло спілкування дітей, адже буде і вулиця, і школа-садок, і не завжди приємні родичі.. Варто пам"ятати лише одне, ТВОЇХ дітей ніхто не підкупить і ти завжди будеш для них найдорожчою людиною в світі, яка дала їм життя, любов і турботу.
ВідповістиВидалити