Величезна кількість вихідних на травневі свята змусила зайнятись пошуком нових маршрутів для подорожей. Але так, щоб не дуже далеко і не дуже дорого, і, в той же час, щоб було дуже цікаво. Дякуючи моїй кумі та кумі моєї куми (!!!), такий маршрут знайшовся! І ми потрапили у середньовіччя...
Величезним плюсом подорожі стало те, що мої діти підозрювали щось, але мовчали як партизани ))) І я мовчала. Тобто вони до самого від"їзду не знали, чи їдемо ми кудись взагалі. Це позбавило мене від безлічі найрізноманітніших запитань, які вистрілювали б із двох ротиків із швидкістю світла, та дозволило спокійно зібрати сумку, без активної дитячої допомоги.
Виїжджали ми не дуже пізно, але й не дуже рано - у 8 годин ранку. Тому встигли поснідати, порадіти і завалити маму питаннями. Маючи в автобусі 8-ро дітей, сумувати не доводиться. Хтось грався, хтось спав, хтось роздивлявся в книжці малюнки... Дехто встиг навіть посваритись ))) Але, в основному, дорогу уся дітлашня перенесла дуже добре, без ексцесів, без надмірних скиглень і тд. В котрий раз впевнилась, що подорожувати потрібно на власному авто (мається на увазі на авто, яке належить комусь із вашої компанії, у нашому випадку, це був бус куми моєї куми ))), так ми мали змогу спинитись на "пікнік", щоб поїсти, і декілька разів спинялись за вимогою "я хочу пісяти" )))
Їхали ми, їхали і, нарешті, приїхали!
Перед поїздкою усі пошукали інформацію про місто і захід, на який ми збирались, але такого не очікував ніхто!
Нас чекав Середньовічний Хотин у всій своїй красі. До фортеці ще потрібно було гарненько йти, а нас уже оточив ярмарковий запал купити що-небудь, з"їсти що-небудь і очі розбігались навсібіч. По дорозі до фортечного муру можна було придбати і гончарні вироби, і вироби з дерева, і різноманітні вишиванки...
Одразу при вході у фортецю вас зустрічав гурт, що виконував етнічну музику. Ніколи в житті ще не чула, як грає волинка "вживу"! Також можна було почути як грає арфа та інші, уже більш традиційні інструменти.
А далі, через якийсь певний час, якщо ви приїхали у звичайному одязі, то починаєте себе почувати як біла ворона ))) Надзвичайно багато відвідувачів та учасників фестивалю у реконструйованому вбранні. Лицарі в усіх обладунках, їх зброєносці, дами у багатшому і простішому вбранні, навіть діти!
Також можна було побачити справжнього коваля, спробувати викувати собі монетку, ремісників, купців та інших творчих людей. Усі вони були одягнені у відтворений середньовічний одяг, який відповідав їхній професії. Це надзвичайно цікаво!
Але цікавішими за все були лицарські бої, як Іванка сказала - "війна". Спочатку лицарі в повній своїй амуніції бились на мечах. Був суддя, який виголошував переможця. Глядачі приходили, дивились, ішли, знову повертались. Був такий собі невеличкий хаотичний рух.
А от увечері почалось саме цікаве - почали змагатись лицарі на конях. І змагались українці проти росіян ))) Як не дивно, наші перемогли ))) Спочатку кожен лицар на коні мав виконати декілька завдань - порубати мечем капусту, підхопити на скаку кільце, збити дощечку. А потім вони почали змагатись один проти одного. У кожного було таке довжелезне дерев"яне держало, яке виступало в ролі списа і ним потрібно було попасти в щит противника так, щоб той впав із коня. Це було надзвичайно видовищно. Глядачі просто позавмирали ніхто нікуди не йшов, місць вільних не було - усі дивились на кінний бій лицарів.
На жаль, сутеніло і нам потрібно було їхати на ночівлю. Але вражень вистачить на довго. І це ми були лише один день! Я не уявляю, що було б, якби ми залишились до кінця фесту - напевно теж попереодягались у середньовічне вбрання )))
На наступний день ми заїхали у фортецю в Кам"янці-Подільському і потрапили на Весільний фестиваль ))) З усієї нашої не маленької компанії вибрали молодих, почастували їх справжньою медовухою, дехто спробував мамалиги, звареної у величезному казанку на вогні.
Після екскурсії, мої дівчата вирішили спробувати себе у гончарстві ))) Хоч індивідуальний майстер клас зовсім не дешевий, але воно того варте. Дівчата по черзі виліпили з глини собі по кухлику, підписали. Після випалювання, добрі гончарі, обіцяли переслати нам наші кухлики по пошті. Сподіваюсь, наші кухлики до нас таки приїдуть. Бо ж дівчата не мають що показати )))
З масою вражень, пустим гаманцем і щасливою усмішкою, ми повертались додому... Дивлячись на будинки, дерева, поля, що миготіли за вікном автобуса, подумалось - яким би було прісним і не цікавим життя без подорожей, без таких от доріг, без нових вражень. Але як же приємно повертатись додому )))
Величезним плюсом подорожі стало те, що мої діти підозрювали щось, але мовчали як партизани ))) І я мовчала. Тобто вони до самого від"їзду не знали, чи їдемо ми кудись взагалі. Це позбавило мене від безлічі найрізноманітніших запитань, які вистрілювали б із двох ротиків із швидкістю світла, та дозволило спокійно зібрати сумку, без активної дитячої допомоги.
Виїжджали ми не дуже пізно, але й не дуже рано - у 8 годин ранку. Тому встигли поснідати, порадіти і завалити маму питаннями. Маючи в автобусі 8-ро дітей, сумувати не доводиться. Хтось грався, хтось спав, хтось роздивлявся в книжці малюнки... Дехто встиг навіть посваритись ))) Але, в основному, дорогу уся дітлашня перенесла дуже добре, без ексцесів, без надмірних скиглень і тд. В котрий раз впевнилась, що подорожувати потрібно на власному авто (мається на увазі на авто, яке належить комусь із вашої компанії, у нашому випадку, це був бус куми моєї куми ))), так ми мали змогу спинитись на "пікнік", щоб поїсти, і декілька разів спинялись за вимогою "я хочу пісяти" )))
Їхали ми, їхали і, нарешті, приїхали!
Перед поїздкою усі пошукали інформацію про місто і захід, на який ми збирались, але такого не очікував ніхто!
Нас чекав Середньовічний Хотин у всій своїй красі. До фортеці ще потрібно було гарненько йти, а нас уже оточив ярмарковий запал купити що-небудь, з"їсти що-небудь і очі розбігались навсібіч. По дорозі до фортечного муру можна було придбати і гончарні вироби, і вироби з дерева, і різноманітні вишиванки...
Одразу при вході у фортецю вас зустрічав гурт, що виконував етнічну музику. Ніколи в житті ще не чула, як грає волинка "вживу"! Також можна було почути як грає арфа та інші, уже більш традиційні інструменти.
А далі, через якийсь певний час, якщо ви приїхали у звичайному одязі, то починаєте себе почувати як біла ворона ))) Надзвичайно багато відвідувачів та учасників фестивалю у реконструйованому вбранні. Лицарі в усіх обладунках, їх зброєносці, дами у багатшому і простішому вбранні, навіть діти!
Також можна було побачити справжнього коваля, спробувати викувати собі монетку, ремісників, купців та інших творчих людей. Усі вони були одягнені у відтворений середньовічний одяг, який відповідав їхній професії. Це надзвичайно цікаво!
Але цікавішими за все були лицарські бої, як Іванка сказала - "війна". Спочатку лицарі в повній своїй амуніції бились на мечах. Був суддя, який виголошував переможця. Глядачі приходили, дивились, ішли, знову повертались. Був такий собі невеличкий хаотичний рух.
А от увечері почалось саме цікаве - почали змагатись лицарі на конях. І змагались українці проти росіян ))) Як не дивно, наші перемогли ))) Спочатку кожен лицар на коні мав виконати декілька завдань - порубати мечем капусту, підхопити на скаку кільце, збити дощечку. А потім вони почали змагатись один проти одного. У кожного було таке довжелезне дерев"яне держало, яке виступало в ролі списа і ним потрібно було попасти в щит противника так, щоб той впав із коня. Це було надзвичайно видовищно. Глядачі просто позавмирали ніхто нікуди не йшов, місць вільних не було - усі дивились на кінний бій лицарів.
На жаль, сутеніло і нам потрібно було їхати на ночівлю. Але вражень вистачить на довго. І це ми були лише один день! Я не уявляю, що було б, якби ми залишились до кінця фесту - напевно теж попереодягались у середньовічне вбрання )))
На наступний день ми заїхали у фортецю в Кам"янці-Подільському і потрапили на Весільний фестиваль ))) З усієї нашої не маленької компанії вибрали молодих, почастували їх справжньою медовухою, дехто спробував мамалиги, звареної у величезному казанку на вогні.
Після екскурсії, мої дівчата вирішили спробувати себе у гончарстві ))) Хоч індивідуальний майстер клас зовсім не дешевий, але воно того варте. Дівчата по черзі виліпили з глини собі по кухлику, підписали. Після випалювання, добрі гончарі, обіцяли переслати нам наші кухлики по пошті. Сподіваюсь, наші кухлики до нас таки приїдуть. Бо ж дівчата не мають що показати )))
З масою вражень, пустим гаманцем і щасливою усмішкою, ми повертались додому... Дивлячись на будинки, дерева, поля, що миготіли за вікном автобуса, подумалось - яким би було прісним і не цікавим життя без подорожей, без таких от доріг, без нових вражень. Але як же приємно повертатись додому )))
Фортеця в Хотині - одне із 7 чудес України! Залишилось ще 6 =)
ВідповістиВидалити