Чорнобиль

Ось так живеш - живеш і не знаеш, що ти уже мертвий. Як і не знали цього усі, хто прокинувся 26 квітня 1986 року в Прип"яті...

Вони займались своїми справами: діти гуляли, вагітні ставали на облік, чоловіки працювали. Хтось щось планував, хтось радів новим успіхам і уже досягнутому... А по суті - вони усі вже були мертві... Все через вибух і масу радіації, про яку ніхто і не здогадувався...

Ось і сьогодні - хто з нас може бути впевненим у своєму "завтра"? Що воно прийде, що день буде сповнений позитивних переживань, нових планів, нових ємоцій? Хто з нас може бути впевнений у тому, що в дану мить у нас не взірвався ще один реактор, а влада просто мовчить? Хто з нас може бути впевнений у тому, що він зустріне наступний рік хоча б із тим же здоров"ям, яке має сьогодні?

Планувати потрібно і сподіватись потрібно... Але не відкладайте життя "на потім", потім може і не прийти...

Діти і книги: як привчити дитину читати і навіщо

Багато батьків скаржаться на те, що їх дитина шкільного віку не читає, не хоче читати, не любить читати. І постає питання - як примусити школяра читати? Відповідь може бути лише одна на теке питання - НІЯК!

Здорові діти - щаслива мама

Ось так живеш - живеш, чогось прагнеш, щось плануєш, а тут тобі - БАЦ! і є діагноз... І не тобі, а твоїй дитині. І все втрачає сенс, усе стає неважливим. Залишається лише бажання повернути все назад і все змінити, стерти, мов гумкою олівець, отой діагноз...

Заздрість - як виховати дітей без неї

Чомусь дуже часто, замість того, щоб порадіти за наші досягнення, за якісь кроки вперед, найдорожчі люди, ті, хто нас оточує, починають шукати якісь недоліки у вашому житті. І стосунки у вас з чоловіком не такі як треба, і діти не щасливі, і одежа не гарна, і, і, і ... Вбиваючи на нуль усі ваші позитивні сподівання, увесь ваш чудовий настрій і бажання спілкуватись  ким би то не було. Як не дивно, така поведінка притаманна не лише дорослим, а й дітям. Тільки деколи вона має набагато жорстокіші прояви. Чому ж так стається? Чому заздрять дорослі, діти і  як позбавити своїх дітей цього руйнівного почуття?

Подорож з дітьми - як це відбувається насправді

Багато всього написано і розказано на тему подорожей з дітьми. У статтях все виглядає ідеально і легко: діти спокійні, веселі, ситі і щасливі; всі співають гарні пісні і плескають в долоні. Але чи так усе відбувається насправді?

Подорожі з дітьми - список речей

Деколи все і більше і більше переконуюсь, що я таки Шалена мамця і трошки не при собі ))) Чому я не можу всидіти на місці разом з дітьми? Чи чому я не можу залишити їх з бабусею, а сама їхати у подорожі, як це робить більшість?

Напевне тому, що я переконана - якщо я можу дати щось своїм дітям тут і зараз, не варто це відкладати на потім. Хто його знає, що буде завтра? Сьогодні є можливість - потрібно її використовувати. Я не прихильник відкладання "на чорний день" і на "кращі часи". А то буде як у тому анекдоті "Квартиру купила, машину купила, бізнес створила... А тут бац - і 80 років"...