Колись, дуже давно, у минулому житті, коли мої дівки були зовсім маленькі і обидві ходили у початкову школу, я дуже сильно дивувалась, що деякі батьки дійсно радіють канікулам більше, ніж їхні діти. Тепер я їх розумію, я так їх розумію, що не можу передати!
Як набридли ці уроки!!! Ці поробки із ... старих колготок, порваних наволочок та використаних чайних пакетиків. Сидиш ось така, вся "одухотворьонна" в 11 годин вечора, ліпиш чергового кубика для визначення числа 3,14, і думаєш, що краще б ці дівки на праці вчились яєшню смажити, пиріжки пекти чи, хоча б, спідниці шити. А не плести із бісеру браслети ( а той бісер потім валяється по всій хаті і можна знайти його в доволі неочікуваних місцях), або шити зайця із ганчірки "фрекен Бок"
Чому моя Настя має просидіти увесь серпень на пару із своїм дядьком, створюючи у Скретчі (це така програма для вивчення інформатики у школі - ще одна загадка всесвіту) калькулятор на інформатику, а вивчати вони його почнуть лише в квітні наступного року?! Так ще й доведи потім, що це вона таки його писала, а не зкачала з інтернету!
Чому на виставку усі мають принести якісь поробки в обов"язковому порядку, навіть якщо у мами та доці руки до таких витребеньок із усім відомого місця ростуть? Чому дитина має переживати, що з неї будуть сміятись через ось ту недолугу поробку, яку вона переробляла 10 разів на працю? Чи вчительці байдуже, звідки візьметься волохатий зайчик ручної роботи або бісером вишита ікона, аби лише принесли? Ну то нафіга така фігня?
Для чого нам книжки з образотворчого мистецтва та музики? Щоб дітей від перевтоми вітром не зносило?
Багато питань і по програмі і по завданням і по навчанню загалом.
Я не скиглю, принаймні, намагаюсь не скиглити. Добре, що в мене дівчата ще в основному самі справляються із уроками. Контролювати потрібно обов"язково, бо потім може виявитись, що "а вчителька сказала, що робить хто хоче, а я не хотіла. А вона чогось мені кола вліпила". Та в основному і вчаться гарно, і стараються, і червоніти не доводиться.
В кожної є свої сильні сторони і слабкі. Іванка сильніша в мовах, малюванні та співах, а Настя - в математиці та інформатиці (зате ручна робота - то повний атас. Ну, як і в мами))). Тому не варто зациклюватись на оцінках. Якщо я знаю, що Настя не намалює коника-стрибунця, тому що ну просто не намалює, і їй за це поставлять 7, зате вона має найвищий на потоці результат з математики, то чому я маю сваритись на неї за того нещасного коня-доходягу?
Чи Іванка - вона чудово малює, дуже цікаво фантазує (гарні будуть твори, аби лише не за Кінгом) та цікавиться природознавством. То не буду я її сварити за математику, хоча деколи дуже хочеться втулити потиличника, коли вона спеціально вмикає гальма, тому що хоче, щоб просто усе зробили за неї і не паритись.
Але уже скінчився цей навчальний рік. Настя закінчила 6 клас, а Іванка - 3й. Завтра останній дзвоник і все - починається літо. Ніяких уроків, вранішніх підйомів і сніданків з напіввідкритими очима; не буде шмарклів - а що мені вдягнути, а вона забрала мої колготи, а Муна з"їла мої резинки, а можна мені вдягнути не шкільну форму і т д і т п.
Тепер у більшості випадків можна буде спати аж допоки не прокинеться Мар"яна. Можна буде ходити на плавання і не спішити з уроків на малювання. Буде табір, буде село і буде МОРЕ!!!... Буде літо, сонце і тепло!
Тільки б воно стало мирним, добрим та спокійним...
Немає коментарів:
Дописати коментар