Острозька Академія та осінній Луцьк - подорожі з дітьми

Коли буденність гнітить, каструльки/брудна білизна/невивчені уроки/завал на роботі доводять до сказу, потрібно щось змінювати. Хоча б на вихідні. Тим більше, коли погода просто просить - їдь у нові місця, дізнавайся щось цікаве, не сиди на місці зі своїми незгодами! Біжи, біжи, біжи!!!



Для нас, як і для дітей, цікаві не лише поїздки закордон, але й по Україні. Цікаві різні міста і області, цікава і архітектура, і різні історичні споруди, і сьогодення. Острозька Академія мала, та й сьогодні має, велике значення для української культури, історії, науки. Здавалося б, що це має бути величезна споруда, у великому урбанізованому місті. Насправді, Острог - маленьке містечко, яке має усього 15.000 мешканців, як у 16 столітті. Тут є усього 2 школи, училище та Академія. Усе місто можна пройти за 40 хв, тому з громадського транспорту тут лише маршрутки. Надзвичайно цікаво було слухати молоденького екскурсовода - студента Острозької академій. Відчувалось, що він знає багато цікавого, йому подобається розповідати, відповідати на питання; його цікаво було слухати навіть дівчатам )))

А ще Академія має свій невеличкий звіринець і парк скульптур. Найбільше запам"ятались вівці і гола русалка ))) Діти дуже переживали - ну як це вона без лівчика )))

От от Луцьк виявився на багато більшим, ніж ми його собі уявляли. Містечко тихе, чисте. Чимось дуже схоже на Вінницю. Населення більше ніж у Острозі, але менше, ніж у Вінниці - 250 тис. 

Із історичних місць запам"яталось і музей-аптека, і будиночок з химерами, і костел сестер-бернардинок, і Свято-Покровська церква, і костел св. Петра і Павла ...

Але найбільше сподобався і запам"ятався Замок Любарта. Чомусь, коли опиняєшся в таких історичних місцях, починаєш одразу "приміряти" на себе історію того місця, зважуєш, а чи зміг би ти бути гарним князем, паничем і т д? Едине, в чому я впевнена, це те, що у мене б всі повстання жорстоко придушувалися б в зародку... От така я узурпаторша... А так би усі жили в мирі і злагоді... ))) Поки не повмирали ))))

Щодо дівчат... Дуже переживала, як вони сприймуть таку поїздку, адже ходити потрібно багато, слухати екскурсовода... Це не мультики і телевізор. На диво, дітям дуже сподобалось. Настя (10 років), взагалі була попереду, майже за руку з екскурсоводом, усе дивилась, усе слухала. Іванка ходила з мамою за руку (7 років), щоб не загубитись часом ))) Теж усе уважно слухала і навіть переказувала те, що її найбільше вразило. Тому, усі мої переживання виявились марними. Звичайно, з меншими дітками я навряд чи б поїхала, тому що їх і погодувати потрібно, і ходити стільки вони не можуть. А можливо, усе залежить від дитини - комусь і в 5 років цікаво подивитись на стародавній замок, а комусь і в 25 не весело.

Тому, це наша не остання така подорож. Україна - надзвичайно цікава. Кожна область, кожне місто та навіть село, має свою історію, свої цікавинки та надзвичайні місця та історію. Це пізнавально та дуже цікаво. Допоки є можливість, є сили і бажання - потрібно їздити, потрібно цікавитись і прищеплювати любов і цікавість до своєї країни і історії дітям. Адже саме ми, батьки, визначаємо, ким вони виростуть, ким вони стануть. Мої дівчата розумні і допитливі. Кожна має свій норов і свої родзинки. Як і кожне місто, в якому ми побували і ще побуваєм...

Подорожі не мають закінчуватись... Дорога не має кінця...