Коли йдеш по вулиці наодинці із собою, коли дивишся у вікно автомобіля чи громадського транспорту, коли йде дощ чи світить осіннє сонце... Тебе просто не існує... Існує лише твій внутрішній діалог із самим собою... Монолог ? Можливо й так... де питання задаєш сам собі і сам від себе очікуєш відповіді...
Коли лунає музика в навушниках або просто у твоїй голові, і ти не хочеш нічого знати, нічого чути, окрім цієї мелодії... Ти відчуваєш спокій, сум... але той сум позитивний. Він дає тобі можливість заспокоїтись і відокремитись від щоденних турбот та переживань, зробити висновки і прийняти рішення...
І ти просто йдеш чи їдеш... і тебе не існує... існують тільки твої думки і осінь.... і сум... і відчуття, що усе вирішиться, усе владнається, усе буде...
Усе буде....
.jpg)
Коли лунає музика в навушниках або просто у твоїй голові, і ти не хочеш нічого знати, нічого чути, окрім цієї мелодії... Ти відчуваєш спокій, сум... але той сум позитивний. Він дає тобі можливість заспокоїтись і відокремитись від щоденних турбот та переживань, зробити висновки і прийняти рішення...
І ти просто йдеш чи їдеш... і тебе не існує... існують тільки твої думки і осінь.... і сум... і відчуття, що усе вирішиться, усе владнається, усе буде...
Усе буде....
Немає коментарів:
Дописати коментар